Одне з центральних місць в китайській міфології належить драконам. Хоча, на думку істориків, китайські дракони є предками європейських, вони абсолютно не злі і кровожерні. У Піднебесній дракони у своїй більшості були істотами добрими і благодатними. За це їм надавалося безліч почестей. Один з найвищих титулів імператора носив назву «Живого дракона». Драконівська ієрархія складалася з декількох східців. Найвищий ступінь займали літаючі дракони. Їм підкорялися духи-дракони. Нижче йшли земні дракони. Ці дракони раніше вміли літати, але втратили цю здатність. Замикають список дракони, що охороняють скарби — підземні дракони. Дракони, що мають 5 кігтів, називалися лун і стояли вище за ієрархією, ніж ті, що мали 4 кігтя, — ман. 
Окрім цього дракони ділилися по кольорах (жовтий, червоний, зелений, білий і чорний), на лускатих (цзяо), рогатих (цю) і безрогих (чи).
Найважливіше вміння драконів — здатність управляти стихіями. Коли дракони вступають у боротьбу, стихії починають звірствувати, здіймаються хвилі і починається божевільна злива. 
У давньому Китаї в існування драконів вірували не лише звичайні люди, а і досить серйозні учені. Деякі з них навіть намагалися логічно довести їх існування. Драконів любили і поважали. Вони невід'ємна частина китайської культури.

Китай, Китайська Народна Республіка (кит. Чжунхуа женьмінь гунхего) — держава в Центральній і Східній Азії. Площа 9,596 млн км². Населення 1,286 млрд людей (2003); китайці (хань) 93 %, чжуани, уйгу­ри, монголи, тибетці, хуей та інші (усього понад 50 народів). Міське населення 26,4 % (1991). Офіційна мова — китайська. Буддизм, дао­сизм, конфуціанство. Адміністративно-територіальний поділ: 22 провін­ції (без Тайваню), 5 автономних районів і три міста центрального підпо­рядкування. Столиця — Пекін. Вищий орган державної влади — Всекитайські збори народних представників, його постійно діючий орган — Постійний комітет. Глава держави — голова КНР. Китай знаходиться в межах помірного, субтропічного і тропічного поясів. Південно-західна частина Китаю зайнята Тибетським нагір'ям (середня висота бл. 4500 м), оточеним гірськими системами Гімалаїв, Каракорума, Куньлуня, Наньшаня і Сіно-Тибетськими горами; на заході і північному заході — високі рівнини (Таримська, Джунгарська, Алашань) і гори Східного Тянь-Шаня. Східна частина країни менш висока; на північному сході — Маньчжуро-Корейські гори, Великий і Малий Хінган, рівнини в басейні р. Сунгарі; південніше — Лесове плато, Велика Китайська рівнина; на півдні — гори Наньлін, Юньнань-Гуйчжоуське нагір'я. Клімат на заході контине­нтальний, на сході переважно мусонний. Середні температури січня від -24 °С на півночі і в Тибетському нагір'ї до 18 °С на півдні, липня на рівнинах від 20 до 28 °С. Річна кількість опадів зменшується від 2000— 2500 мм (на півдні і сході) до 50—100 мм (на півночі і заході). Восени часто бувають тайфуни. Західні райони — область внутрішнього стоку; на схо­ді розгалужена мережа річок. Головні річки — Янцзи, Хуанхе, Сунгарі, Чжуцзян. Найбільш значні озера: Кукунор, Дунтінху, Поянху. На заході — пустеля Такла-Макан, на півночі — частина пустелі Гобі. Під лісом бл. 8 % площі. Численні резервати.

Хуанхе (Жовта річка) — річка на сході Китаю. Довжина 4845 км, пло­ща басейну 771 тис. км².

Починається на сході Тибетського нагір'я, про­тікає по рівнині Хетао, через Лесове плато, Велику Китайську рівнину. Впадає в затоку Бохайвань Жовтого моря, утворюючи дельту.

Середні витрати води бл. 2000 м³/м, максимальні — влітку. Нерідкі повені з про­ривами гребель і переміщеннями русла, що інколи досягали 800 км. Несе в середньому 35—40 кг/м³ наносів (найбільша концентрація серед вели­ких річок Землі).

Янцзи (Янцзицзян, Блакитна річка) — річка в Китаї. Довжина 5800 км, найдовша у Євразії, площа басейну 1808,5 тис. км².

Початок на Тибетсь­кому нагір'ї; перетинає Сіно-Тибетські гори, Сичуаньську улоговину (нижче за яку утворює 3 ущелини), зрошує Цзянханьську і Велику Ки­тайську рівнини; впадає у Східно-Китайське море, утворюючи естуарій. Основні притоки — Ялунцзян, Міньцзян, Цзялінцзян, Ханьшуй (ліві).

У долині Янцзи знаходиться оз. Дунтинху, Поянху, Тайху. Одна з найповноводніших річок світу. Середні витрати води 34 тис. м³/с. Часті повені (для захисту від яких споруджено 2,7 тис. км гребель).