Азія

Моїсеєве чудо

Жовте море"МОЇСЕЄВЕ ЧУДО" НА ЖОВТОМУ МОРІ.

Жовте море - одне із чотирьох так званих "кольорових" морів на карті (разом із Чорним, Білим та Червоним), яке отримало свою назву не просто так, адже його води дійсно мають характерне жовтувате забарвлення через вплив однієї єдиної річки яка в нього впадає, а саме Хуанхе. Протікаючи в своїй середній течії Лесове плато, річка розчиняє породи, які надають їй відповідне "лесове" (жовтувате) забарвлення. Щороку виносячи в Жовте море до 2 мільярдів тонн порід, річка зафарбувала в такий колір не лише себе, але й море, в яке вона впадає (щоправда лише в прибережних районах).
 
Жовте море - це напівзамкнуте море Тихого океану, що належить до окраїнних морів. Загальна площа - 420 тисяч км². Максимальна глибина - 108 метрів, а солоність - 32-34‰. Омиває східні береги материкового Китаю та західні береги Корейського півострова. Море пролягає між 41-ю та 33-ю північними паралелями, тому там панує субтропічний клімат мусонного типу.
 
Доречі саме в Жовтому морі . . . . .
 

Бактріани і їх "родичі"

Бактріани і їх "родичі"

Бактріани - це вид верблюдів, який має два горби, і його досить легко відрізнити від дромедара (одногорбого верблюда). Однак на цьому фізіологічні відмінності між цими двома видами не закінчуються. Наприклад бактріани більші за розмірами, мають дещо довшу шию, роздвоєну верхню губу, і обрамлені довгими віями очі, які захищають від піщаного вітру. Крім того бактріани мають довшу і густішу шерсть ніж дромедари (їх шерсть навіть використовується в ткацтві). Це дає їм можливість значно краще переносити сильні морози. Доречі бактріани дуже витривалі до морозів, і можуть спокійно переносити низькі температури (до -40° С), в той час як дромедари до -20-25°. Саме тому вони найбільш поширені в Китаї, Середній Азії та Монголії, де люті морози взимку - далеко не рідкість.
 
Більшість бактріанів одомашнені людиною, однак є нечисельні популяції диких бактріанів (хаптагаї), які мешкають в пустелях Гобі, Такла-Макан та навколо озера Лобнор (Західний Китай). Першим європейцем, який відкрив диких бактріанів був Микола Пржевальський у 1878 році, на честь якого і названо цей вид (інша назва - верблюд Пржевальського). Однак назва "бактріани" походить від  . . . . .

Тонселап - озеро плавучих будинків

ТонселапТОНЛЕСАП - ОЗЕРО ПЛАВУЧИХ БУДИНКІВ

Уявіть собі величезну водойму, на поверхні якої спокійно живе понад 80 тисяч людей. Саме на поверхні, а не на її березі. Уявили? Так от мова йде про озеро Тонлесап, яке розкинулося на просторах Камбоджі. Це найбільше озеро Індокитаю має площу трохи більшу ніж Люксембург, але на його поверхні проживають десятки тисяч родин. В чому ж справа? Відповідь одна - риба! Вірніше її достаток. Як говорять місцеві риболови, з одного гектара водойми за день можна впіймати понад 100 кілограмів риби. Риба в цьому регіоні відіграє неймовірно важливе значення. Саме тому риболови разом з родинами почали поступово переселятися в плавучі будинки, які згодом . . . . .

Панголіни - диво тваринного світу

ПанголінПАНГОЛІНИ - ДИВО ТВАРИННОГО СВІТУ!

Без будь-якого перебільшення цю тварину можна назвати однією із найцікавіших і наймиліших із тих, які мешкають в Азії. Мова йде про китайського ящіра, або як місцеві мешканці його називають - панголіна.

Панголін - представник плацентарних ссавців, який входить до родини Ящірових, яка своєю чергою налічує аж 7 близьких між собою видів. Незважаючи на назву "Ящір", панголіни не мають ніякого відношення до представників Рептилій, а лише в деякій мірі схожі на них ззовні. Тіло панголінів вкрите панциром, і має короткий хвіст.

На зріст вони не більші середньої домашньої собаки. Шкіра вкрита настільки щільними відростками, та жорстка, що навіть може шліфувати залізо і мідь. Нажаль саме з такою метою і полювали на панголінів раніше. Луски в кінці тулуба заввишки вдвічі більші, ніж ширші, і наприкінці дещо увігнуті. Їх поверхня більшою мірою гладенька. Розташовані вони у 11-13 повздовжніх рядів. Середній ряд складається . . . . .

Столиця Брунею, або місто на воді

СТОЛИЦЯ БРУНЕЮ, АБО "МІСТО НА ВОДІ" 

Бандар-Сері-Беґаван - це столиця і найбільше місто Брунею - невеликої держави в Південно-Східній Азії, яка розкинулась на півночі острова Калімантан. За даними перепису населення, в 2019 році в цьому місті проживало 266 тисяч осіб, або ж 55% населення всієї країни. Як відомо, Бруней ділиться на дві частини, розділені територією Індонезії - західну (більшу) та східну (меншу). Бандар-Сері-Беґаван лежить саме в західній частині Брунею.

Бандар-Сері-Беґаван хоч і лежить у Північній півкулі (на п'ятій північній паралелі), практично на березі Південно-Китайського моря, однак клімат тут виключно екваторіальний, а отже із дуже високим зволоженням. Опадів тут випадає дуже багато (3600-4200 мм), особливо у квітні-травні та жовтні-листопаді. Це місто належить до однієї із найвологіших столиць в світі. Приблизно 180 днів на рік йде дощ.

Перші поселення на території міста з'явилися ще 2000 років тому, однак як постійне поселення Бандар-Сері-Беґаван існує з початку XVIII століття. Кампонґ-Аєр - це найстаріша частина міста, яка в перекладі з місцевої мови перекладається як "місто на воді". Відомий італійський мандрівник і супутник Фернана Магеллана Антоніо Пігафетта у липні 1521 року описав місто Бандар-Сері-Беґаван як "побудоване виключно на воді, окрім будинків короля і найвищої знаті, а самі жителі поселення мешкали . . . . .

Сторінки