Азія

Найпотужніша ГЕС світу

ГЕС

НАЙПОТУЖНІША ГЕС СВІТУ

Річки здавна використовувалися людиною в господарських цілях, і не лише для зрошування, рибальства чи судноплавства. Пригадайте водяні млини, і ви зрозумієте в чому ще полягало їхнє значення. Люди давно запримітили, наскільки може бути корисним рух води в річці, і як його можна використовувати з користю для себе. З науково-технічним розвитком людства та збільшенням потреб в електроенергії, ХХ століття перетворилося на справжню "еру гідроенергетики", адже саме тоді розпочалося активне їх спорудження. Великі річки світу, такі як Парана, Янцзи, Єнісей, і навіть Дніпро були хорошим місцем для спорудження на них гідроелектростанцій. Важливим чинником продуктивності роботи цього типу електростанцій була повноводність річок. Чим більшою вона була, тим більше енергії могла дати гребля. Звісно екологічні наслідки для річок через розбудову гребель були жахливими, незалежно від того, де вони споруджувалися. Іноді ці наслідки нівелювали економічне значення гребель (достатньо пригадати, як гине український Дніпро, і як до цього доклала руку гідроенергетика). Однак якщо повертатися до продуктивності гідроелектростанцій, тут слід вдатися до досвіду Китаю, адже . . . . .

Великий канал Китаю

Великий канал КитаюВеликий канал Китаю

Спорудження каналів потребує не менших зусиль, а ніж зведення мурів. Однак якщо мова йде про Китай, то немає нічого неможливого. Не "стіною" єдиною славиться Піднебесна, яка багата на величні інженерні споруди, однією із яких є Великий Канал - справжнє інженерне диво свого часу. Наразі це одна із найдревніших гідротехнічних споруд світу, яка добре збереглася до наших днів, і по якій так само як півтори тисячі років тому, спокійно плавають китайські судна.
 
На спорудження каналу було витрачено неймовірну кількість людських ресурсів та часу. Вважається, що будівництво каналу розпочалося за часів династії Чжоу в кінці Х століття до нашої ери, і завершилося лише близько 611 року за часів правління імператора Ян-Ді (династія Суй). За час спорудження каналу змінилося кілька китайських династій, а сама держава пережила неодноразове перенесення столиць. В окремі століття розбудова каналу взагалі була заморожена (найдовше - на майже 300 років, особливо в період "Шістнадцяти Царств").
 
На думку істориків, остаточно канал був відкритий в січні 611 року, і таким чином каналу виповнюється 1410 років. Загальна його довжина . . . . .

Найвищі гори світу

National Geographic (Непал)НАЙВИЩІ ГОРИ СВІТУ. СІМ ЦІКАВИХ ФАКТІВ.
     1. Гімалаї - найвищі гори на Землі. Десять із чотирнадцяти "восьмитисячників" (гірських вершин, що мають абсолютну висоту понад 8000 метрів) знаходяться саме в Гімалаях, зокрема і найвища гора світу - Джомолунгма (8849 метрів), яку європейці до цих пір називають Еверестом на честь британського географа та дослідника Британської Індії в 1830-х рр. Джорджа Евереста.
     2. Загальна площа Гімалаїв становить 850 тис.км². Це далеко не найбільший за площею гірський масив навіть в Азії, однак якби поверхню Гімалаїв розгладити, то вона покрила б всю Південну Америку. Середня висота гір становить 6100 метрів. Гімалаї розкинулися на території п'яти країн - Непалу, Бутану, Китаю, Індії та Пакистану.
     3. Гімалаї розпочалися формуватися приблизно 60 мільйонів років тому, коли прадавній Індійський субконтинент розпочав своє повільне, та все ж стійке і наполегливе зіткнення із рештою Євразії. Цей рух продовжується й зараз, хоча і не так інтенсивно, як раніше (4 см на рік), тому Гімалаї продовжують рости. Як наслідок, це дуже сайсмоактивний регіон світу.
     4. Назва гір походить із санскриту, і означає "Земля Снігів". І дійсно, снігів тут дуже й дуже багато. Все через значну висоту. Температурна різниця між підніжжями та вершинами гір становить понад 40° С. Простіше кажучи на верхів'ях Гімалаїв практично ніколи не буває . . . . .

 

Моїсеєве чудо

Жовте море"МОЇСЕЄВЕ ЧУДО" НА ЖОВТОМУ МОРІ.

Жовте море - одне із чотирьох так званих "кольорових" морів на карті (разом із Чорним, Білим та Червоним), яке отримало свою назву не просто так, адже його води дійсно мають характерне жовтувате забарвлення через вплив однієї єдиної річки яка в нього впадає, а саме Хуанхе. Протікаючи в своїй середній течії Лесове плато, річка розчиняє породи, які надають їй відповідне "лесове" (жовтувате) забарвлення. Щороку виносячи в Жовте море до 2 мільярдів тонн порід, річка зафарбувала в такий колір не лише себе, але й море, в яке вона впадає (щоправда лише в прибережних районах).
 
Жовте море - це напівзамкнуте море Тихого океану, що належить до окраїнних морів. Загальна площа - 420 тисяч км². Максимальна глибина - 108 метрів, а солоність - 32-34‰. Омиває східні береги материкового Китаю та західні береги Корейського півострова. Море пролягає між 41-ю та 33-ю північними паралелями, тому там панує субтропічний клімат мусонного типу.
 
Доречі саме в Жовтому морі . . . . .
 

Бактріани і їх "родичі"

Бактріани і їх "родичі"

Бактріани - це вид верблюдів, який має два горби, і його досить легко відрізнити від дромедара (одногорбого верблюда). Однак на цьому фізіологічні відмінності між цими двома видами не закінчуються. Наприклад бактріани більші за розмірами, мають дещо довшу шию, роздвоєну верхню губу, і обрамлені довгими віями очі, які захищають від піщаного вітру. Крім того бактріани мають довшу і густішу шерсть ніж дромедари (їх шерсть навіть використовується в ткацтві). Це дає їм можливість значно краще переносити сильні морози. Доречі бактріани дуже витривалі до морозів, і можуть спокійно переносити низькі температури (до -40° С), в той час як дромедари до -20-25°. Саме тому вони найбільш поширені в Китаї, Середній Азії та Монголії, де люті морози взимку - далеко не рідкість.
 
Більшість бактріанів одомашнені людиною, однак є нечисельні популяції диких бактріанів (хаптагаї), які мешкають в пустелях Гобі, Такла-Макан та навколо озера Лобнор (Західний Китай). Першим європейцем, який відкрив диких бактріанів був Микола Пржевальський у 1878 році, на честь якого і названо цей вид (інша назва - верблюд Пржевальського). Однак назва "бактріани" походить від  . . . . .

Сторінки