Азія

Столиця Брунею, або місто на воді

СТОЛИЦЯ БРУНЕЮ, АБО "МІСТО НА ВОДІ" 

Бандар-Сері-Беґаван - це столиця і найбільше місто Брунею - невеликої держави в Південно-Східній Азії, яка розкинулась на півночі острова Калімантан. За даними перепису населення, в 2019 році в цьому місті проживало 266 тисяч осіб, або ж 55% населення всієї країни. Як відомо, Бруней ділиться на дві частини, розділені територією Індонезії - західну (більшу) та східну (меншу). Бандар-Сері-Беґаван лежить саме в західній частині Брунею.

Бандар-Сері-Беґаван хоч і лежить у Північній півкулі (на п'ятій північній паралелі), практично на березі Південно-Китайського моря, однак клімат тут виключно екваторіальний, а отже із дуже високим зволоженням. Опадів тут випадає дуже багато (3600-4200 мм), особливо у квітні-травні та жовтні-листопаді. Це місто належить до однієї із найвологіших столиць в світі. Приблизно 180 днів на рік йде дощ.

Перші поселення на території міста з'явилися ще 2000 років тому, однак як постійне поселення Бандар-Сері-Беґаван існує з початку XVIII століття. Кампонґ-Аєр - це найстаріша частина міста, яка в перекладі з місцевої мови перекладається як "місто на воді". Відомий італійський мандрівник і супутник Фернана Магеллана Антоніо Пігафетта у липні 1521 року описав місто Бандар-Сері-Беґаван як "побудоване виключно на воді, окрім будинків короля і найвищої знаті, а самі жителі поселення мешкали . . . . .

Королівство Таїланд

Площа — 514 тис. км2.

Населення — 62,4 млн. осіб (2001).

Столиця — Бангкок (6,7 млн. осіб).

Географічне положення. Королівство Таїланд займає центральну частину Індокитайського півострова і північну частину півострова Малакка. За розмірами території — це третя країна в субрегіоні (після Індонезії і М'янми) і 49-та в світі.

На півночі і північному сході Таїланд межує з Лаосом, на сході — з Камбоджею, на півдні — з Малайзією, на заході — з М'янмою.

Протяжність берегової лінії Таїланду — 2600 км. Південно-західні береги омиваються Андаманським морем, а південно-східні — Сіамською затокою Південно-Китайського моря.

Таїланд займає вигідне географічне положення на перетині важливих торговельних шляхів, які ведуть з Європи, країн Близького Сходу й Індії до країн Малайського архіпелагу й Австралії.

Назва країни неодноразово змінювалася. В Європі вона стала відомою під назвою Сіам наприкінці XVI ст. Ця назва зберігалася до 1939 р. Сьогоднішня назва країни є перекладом тайського слова "Миангтай", що означає "країна вільних".

Історія відкриття і дослідження Азії

Початковий етап

Деякі відомості з географії Азії були відомі ще давнім народам Месо­потамії. Походи Олександра Македонського (IV ст. до н. е.), торгівля Єгипту з Індією, наявність торгового шляху («шовковий шлях») з Китаю в Передню Азію сприяли поступовому накопиченню відомостей про Азію. Однак більш глибокі знання про цю частину суходолу були отримані пізніше.

Другий етап (VII—XVII ст.)

У VII ст. буддійський чернець Сюань-Цзан, що мандрував Центра­льною і Середньою Азією, Індією, виклав відомості з географії, етногра­фії та історії побачених країн в одному зі своїх головних творів — «Запи­ски про країни Заходу», закінченому у 648 р. Арабський мандрівник і географ Ібн Хордадбех (IX—X ст.) описав провінції Передньої Азії. Аль-Біруні склав опис Індії, Аль-Масуді дав географічний та історичний опис мусульманських країн, Індії, Китаю, Палестини, Шрі-Ланки. У IX— XI ст. різні регіони Середньої і Передньої Азії вивчали Мукадассі, Ібн Сіна, Ібн Фадлан і Ібн Руст. Арабський мандрівник Ідріси (XII ст.) опи­сав Малу Азію, яку він відвідав. У XIV ст. Ібн Баттута, що побував у багатьох країнах Азії, написав велику працю, у якій дав докладний опис цих країн, включаючи відомості про корисні копалини.

Азія

Азія — найбільша частина світу (бл. 43,9 млн км2), утворює разом з Європою материк Євразію. Умовний кордон між Азією і Європою, як правило, пррводиться по Уралу (уздовж його східного підніжжя, далі по pp. Емба, Кума, Манич, по осьовому вододілу Великого Кавказу, морях Каспійському, Азовському, Чорному і Мармуровому, протоках Босфор і Дарданелли). З Африкою Азія сполучена Суецьким перешийком, від Північної Америки відділена Беринговою протокою. Омивається Північ­ним Льодовитим, Тихим і Індійським океанами та їх окраїнними моря­ми, а також внутрішньоматериковими морями Атлантичного океану. Площа островів понад 2 млн км2. Середня висота поверхні 950 м над рівнем моря, мінімальна -392 м (Мертве море), найбільша — 8848 м (г. Джо­молунгма, вища точка Землі). Довжина берегової лінії 69 900 км. Гори і плоскогір'я займають бл. 3/4 території. Основні гірські системи: Гімалаї, Каракорум, Памір, Тянь-Шань, Гіндукуш, Куньлунь, Великий Кавказ, Алтай, Саяни, хребти Верхоянський і Черського. Великі нагір'я: . . . . .

Сторінки