Амеріго Веспуччі (1454—1512) — італійський мореплавець, на честь якого названа Америка. Народився 18 березня 1454 р. у Флоренції в сім'ї нотаріуса. Навчався у свого дядька Дж. А. Веспуччі, який прищепив йому любов до космографії та астрономії. Пізніше вчився у Пізанському університеті. З 1480 р. служив агентом банкірського дому Медічі у Флоренції. Наприкінці 1491 р. відправився до Севільї як помічник Дж. Берарді, який представляв інтереси сімейства Медічі в морській торгівлі, і до 1499 р. жив в Іспанії. Хоча Веспуччі стверджував, що в 1497—1498 pp. брав участь в експедиції Алонсо Охеди до берегів Америки, більшість істориків піддають сумніву правдивість цього повідомлення. Більш вірогідною була його участь в експедиції А. Охеди 1499— 1500 pp. Експедиція обстежувала узбережжя Бразилії й гирло Амазонки. Одне з суден стало на якір у затоці Парія, відкритій у 1498 р. Колумбом. Після дослідження островів біля берегів Венесуели, у середині червня 1500 р. експедиція повернулася до Іспанії. Найзначнішою була подорож Веспуччі 1501— 1502 pp., зроблена ним у складі експедиції Гонсалу Куелью за дорученням і на кошти португальського короля Мануела І. Відомості про дати і відстані, які наводить Веспуччі, цього разу більш численні і точніші, ніж ті, що містяться в описах його перших експедицій. До завдань цієї експедиції входило обстеження Землі Санта-Крус (Бразилія), відкритої П. Кабралом і прийнятої ним за острів, а також пошук шляхів на південь. 13 травня 1501 р. флотилія під командуванням Г. Куелью, що складалася
з трьох суден, відплила з Лісабона. 7 серпня учасники експедиції висадилися на північному узбережжі Бразилії. Далі судна пливли уздовж берега на схід і потім на південь, досягнувши місця, де, зі слів Веспуччі, «не було видно Малої Ведмедиці, а Велика Ведмедиця знаходилася на лінії горизонту». Ця широта, що відповідала 25°35' пд. ш., знаходилася трохи південніше від тропіка Козерога. З кожним днем берег все крутіше повертав на південний захід, і судна входили у води, що знаходилися під юрисдикцією Іспанії. Вести флотилію доручили Веспуччі, який командував до того часу, поки Куелью не наказав повертатися.
Всі ці відомості почерпнуті зі звітів Веспуччі, а також з декількох листів, написаних ним підчас подорожі. У першому листі, відправленому з Лісабона після повернення Веспуччі, описуються перехід океану, висадка на берег, зустріч з індіанцями, клімат, тварини і картина зоряного неба, підтверджуюча, що вони перетнули тропік Козерога і досягли 50° пд. ш. Другий лист зробив революцію в географії того часу. У ньому Веспуччі декілька разів називає відкриту землю материком і зазначає, що берег тягнеться на південь далі 50° пд. ш. Він наводить невеликий малюнок, зякого видно, що вони подолали відстань, яка дорівнює чверті кола Землі. Цей лист був отриманий Л. П. Ф. Медічі, який переклав його на латинську мову і опублікував у Парижі (1503). Незабаром вийшли друком німецький, італійський і французький переклади листа.
Веспуччі завоював популярність серед сучасників завдяки двом відкриттям. По-перше, якщо нові землі знаходилися на іншому материку, то вони явно не мали відношення до Азії, як це вважав Колумб; по-друге, виявилося, що вони заселені. У 1507 р. німецький картограф Мартін Вальдземюллер опублікував «Вступ до космографії», у якому містився лист Веспуччі 1504 р. в перекладі на латинську мову. У цій праці він запропонував для позначення нової землі термін «Америка».
Остання подорож Веспуччі, також під командою Куелью, була невдалою. Після цієї експедиції він повернувся до Іспанії. У 1505 р. король Фердинанд подарував йому кастильське громадянство, а в 1508 р. призначив Веспуччі головним кормчим Кастилії. На цій посаді він брав участь у підготовці кількох експедицій. Сам Веспуччі мав намір здійснити ще одну експедицію в Новий Світ, щоб відшукати прохід, який, на його думку, знаходився поблизу південного краю материка. Помер він у Севільї 22 лютого 1512р.
