Підприємства хімічної та інших споріднених галузей промисловості спеціалізуються на випуску матеріалів, для одержання яких необхідні небезпечні для здоров’я і життя людини речовини. Наприклад, вихідною сировиною для одержання поролону, пенопластів є фосген. Оргскло, штучне хутро, синтетичні каучуки виробляють із синильної кислоти. Обидві ці сполуки є бойовими отруйними речовинами (ОР).
Сірководень — сильний відновлювач. Його застосовують у виробництві сульфатної кислоти, сірки, сульфідів, сіркоорганічних сполук, для приготування лікувальних сірчановодневих ванн. Зберігається й перевозиться він у залізничних цистернах і балонах під тиском у скрапленому стані. При виході в атмосферу перетворюється на газ.
Амоніак використовують при одержанні нітратної кислоти, соди, сечовини, добрив. Рідкий амоніак широко застосовується як робоча речовина у холодильних машинах. Перевозиться у скрапленому стані під тиском.
Щорічне споживання хлору у світі досягає 40 млн тонн. Використовується він у виробництві кількох хімічних сполук. У більшості випадків використовується як дезінфікуючий засіб, для відбілювання тканин та паперової маси, знезараження питної води та в інших галузях промисловості. Зберігають і перевозять його у сталевих балонах і залізничних цистернах під тиском. Застосовувався як отруйна речовина задушливої дії (під час Першої світової війни). Уражає легені, подразнює слизові та шкіру.
Через велику реакційну здатність фосген широко використовується при органічних синтезах. Також його застосовують як ОР.
Синильну кислоту використовують для одержання речовин, необхідних при виробництві пластмас, а також як фумігант — засіб боротьби із сільськогосподарськими шкідниками, для обробки закритих приміщень і транспортних засобів.
Територія, заражена отруйними речовинами у небезпечних для життя людини межах, називається зоною зараження ОР. При вітрі 1 м/с за одну годину хмара від місця аварії віддалиться на 5—7 км, при 2 м/с — на 10—14 км, а при 3 м/с — на 16—21 км. Збільшення швидкості вітру спричиняє більш швидке розповсюдження отруйних речовин.
Відмінною особливістю хімічних заражень є те, що при високих концентраціях ураження людей може статися за дуже короткий час.
При одержанні попередження про загрозу хімічного зараження рекомендується негайно вжити заходів щодо рятування.
Заходи щодо рятування при загрозі хімічного зараження
1) Удягніть підручні засоби індивідуального захисту органів дихання (прикрийте рот і ніс хусткою або пов’язкою, які попередньо необхідно змочити водою) і залиште район, де припускається зараження;
2) якщо залишити район не вдалося, залишайтеся вдома (у школі і т. п.). При цьому вдягніть найпростіші засоби захисту органів дихання і загерметизуйте приміщення: щільно зачиніть вікна, двері, димохід, вентиляційні люки; вхідні двері завісьте цупкими тканинами (шторами, ковдрами, пледами), зашпаруйте у вікнах щілини за допомогою різних плівок, лейкопластирю, звичайного паперу тощо. Слухайте подальші повідомлення місцевих органів цивільної оборони;
3) якщо неможливе подальше перебування у приміщенні, залиште його, вийдіть із зони зараження, рухаючись перпендикулярно до вітру. При рухові по зараженій місцевості уникайте проходження через тунелі та заглиблення; рухатися необхідно швидко, але не бігти, щоб не підняти пил; використовуйте підручні засоби захисту органів дихання та шкіри. Якщо сигнал застав вас на вулиці, рухайтеся перпендикулярно до вітру, користуючись вказівками постів міліції;
4) якщо це можливо, надайте допомогу потерпілим. Перш за все необхідно захистити органи дихання від подальшого впливу токсичних речовин. Надягніть на потерпілого протигаз або ватно-марлеву пов’язку, попередньо змочивши її: при отруєнні хлором — водою або 2%-м розчином питної соди, а при отруєнні аміаком — 5%-м розчином лимонної кислоти, і винесіть (виведіть) його із зони зараження. Потерпілого потрібно доставити в медичний заклад.
В усіх випадках ураження токсичними речовинами потерпілих після надання їм першої медичної допомоги доставляють у медичні заклади.
