Безробіття — переважання пропозиції вільної робочої сили над попитом на неї, їх кількісна і структурна (територіальна, професійно-кваліфікаційна та ін.) розбіжність; одна з важливих характеристик соціально-економічного життя в цілому, а також ринку праці. Основні показники безробіття: рівень — частка безробітних в економічно активному населенні, тривалість — проміжок часу з моменту початку роботи і до працевлаштування або до періоду, що розглядається. У розвинених країнах до категорії безробітних включають тільки осіб, які зареєстровані в урядових службах зайнятості та шукають роботу на певну кількість годин на тиждень. Розрізняють фрикційне, структурне й циклічне безробіття. Фрикційне безробіття спричинюється постійним рухом населення: з одного регіону до іншого; від професії до професії; з одного етапу життя — в інший (скажімо, навчання-робота-пенсія). Воно пов'язане з пошуками або чеканням роботи у найближчому майбутньому. Структурне безробіття виникає під впливом науково-технічного прогресу і змін у структурі споживчого попиту, що ведуть до масштабних структурних перетворень економіки і закриття застарілих підприємств, зменшення випуску продукції окремих галузей, переходу до ресурсозберігальних технологій тощо. Циклічне безробіття викликається спадом, тобто фазою економічного циклу, яка характеризується дефіцитом сукупного попиту на товари і послуги, недостатністю сукупних витрат. Сума рівнів фрикційного і структурного безробіття утворює природний рівень безробіття. Природне безробіття не є фіксованою величиною і залежить від багатьох чинників. Воно може становити 4—6%. Конкретний рівень безробіття в тій чи тій країні найчастіше обумовлюється рівнем розвитку господарства, фазою економічного розвитку, науково-технічним потенціалом тощо.
***** Занимаемся поставкой реагентов антигололедных. Зиму никто не отменял, а саночки готовить летом надо. Так и наша продукция, должна біть готовой к сезонному использованию.
