Видатним мандрівником старовини був грецький історик і географ Геродот (бл. 480 — бл. 425 р. до н. е.) з міста Галікарнаса на узбережжі Малої Азії. Він жив в епоху, коли Греція вела боротьбу з Перською дер-жавою. Геродот вирішив написати історію греко-перських воєн і розповісти про природу і життя населення країн, які знаходилися у той час під владою Персії. Подорожі Геродота відбувалися у 460—450 pp. до н. е. Він відвідав міста на узбережжі Малої Азії і країни Балканського п-ова. Тривалу подорож Геродот здійснив до Скіфії — південної області України. До Геродота Скіфія була мало відома грекам, хоч вони й вели з нею торгівлю. Скіфія здивувала вченого величезними рівнинами й пасовищами. Скіфська зима, яка тривала декілька місяців, здалася Геродоту суворою. Він писав, що в Скіфії вода, пролита зимою, «не робить бруду» (тобто замерзає). Літо йому здалося також холодним і дощовим. Вразили Геродота і величезні річки Скіфії — Гіпаніс (Південний Буг), Борисфен (Дніпро), Танаїс (Дон) та інші. Ще з дитинства він знав, що в Греції річки беруть початок у горах, але в Скіфії гір немає. На його думку, ці річки повинні були починатися у невідомих великих озерах. Особливо зацікавили Геродота племена, що населяли Скіфію й сусідні з нею території. Скіфи, що мешкали в степовій і частково лісостеповій зоні, ділилися на землеробів і скотарів. Геродот зібрав цікаві, часом напівфантастичні відомості про народи, що жили на півночі і північному сході від скіфів. Він дізнався про мисливців — тіссагетів та ірків, що населяли «кам'яну і нерівну землю» (ймовірно, землі поблизу Уралу), і про густі ліси, де водяться бобри, видри й інші хутрові звірі. Далі, біля підніжжя високих і недоступних гір, проживали племена аргіпеїв, у яких були бриті голови і плоскі обличчя з великими підборіддями. Геродоту стало відомо, що ще далі знаходяться поселення однооких людей — арімаспів. Там багато золота, але його стережуть грифи — чудовиська, схожі на левів, з орлиними дзьобами і крилами. На Крайній Півночі, за Скіфією, розташовані незаселені землі, де дуже холодно, постійно лежить сніг і півроку стоїть ніч.
Зі Скіфії Геродот відправився на Чорноморське узбережжя Кавказу. Від жителів Колхіди він дізнався, що за горами є величезне море (Каспійське), а за ним — широка рівнина. Там живуть войовничі племена — массагети. До Геродота греки уявляли Каспій як затоку океану і не знали, що знаходиться далі на сході. Повернувшись на батьківщину, Геродот через деякий час відправився у нову подорож до внутрішніх районів півострова Мала Азія і Месопотамської низовини.
Він описав Вавилон з його високими кам'яними стінами, величезною бібліотекою і розкішними садами на терасах. У Вавилоні Геродот дізнався багато нового про «найвіддаленішу з країн Сходу». Такою для греків була Індія. Йому розповіли, що в Індії у великій кількості добувається золото, що там багато дивовижних рослин: тростина, бамбук, з одного коліна якого буцімто можна зробити човен; злак, зерно якого «варять і їдять разом з лушпинням» (рис); дерева з плодами у вигляді клубка вовни — з неї жителі Індії роблять собі одяг (бавовник). Багато часу Геродот провів у Єгипті. Він побував у тамтешніх містах, біля знаменитих пірамід і Сфінкса, піднявся Нілом до Сієни (сучасний Асуан). Геродот відзначив особливості природи Єгипту: відсутність хмарності і дощу, підйом і розлив води Нілу в найспекотнішу пору року, тварин, невідомих у Греції та Малій Азії (крокодили, гіпопотами, риби і птахи). Після Єгипту Геродот відвідав міста Північної Лівії (Африка), де зібрав цікаві відомості про мешканців північної частини Африканського материка та оазисів у зоні пустель.
