Індонезія, Республіка Індонезія — держава в Південно-Східній Азії, на островах Малайського архіпелагу і у західній частині о. Новая Гвінея (Іріан-Джая). Площа 1919,4 тис. км2. Населення 234,89 млн людей (2003). Міське населення 39 % (1998). Офіційна мова — індонезійська. Більшість віруючих — мусульмани (88 %). Адміністративно-територіальний поділ: 24 провінції, 2 особливі адміністративні одиниці, що мають статус провінцій, і І метрополітенський округ (столичний). Столиця — Джакарта. Вищий орган державної влади — Народний консультативний конгрес. Глава держави і уряду — президент. Законодавчий орган — парламент (Рада народних представників).
Понад 1/2 території займають гори (до 5029 м, на о. Новая Гвінея). Бл. 400 вулканів, у т. ч. понад 100 діючих. Клімат переважно екваторіальний і субекваторіальний, на низовині середньомісячні температури від 25 до 27 °С, у горах — прохолодніше. Опадів 2000—4000 мм на рік. Річки багатоводні. Бл. 2/3 території покрито вологими тропічними лісами. Ділянки рідколісся і саван.
Індонезія — аграрно-індустріальна країна. Частка в ВВП (1994, %); сільське господарство 17, промисловість 70 (у т. ч. гірничодобувна — 8). У сільському господарстві великі державні та іноземні плантації співіснують з безліччю дрібних селянських господарств. Головні експортні сільськогосподарські культури: каучуконоси, кокосова пальма, олійна пальма, чай, кава, тютюн, какао, агава (сизаль), прянощі, хінне дерево (Індонезія — основний світовий постачальник кори хінного дерева), цукрова тростина. Головні продовольчі культури: рис, касава, кукурудза. Тваринництво розвинене слабо. Рибальство, морський промисел. Заготівля цінних порід деревини. Основна галузь промисловості — видобуток нафти і газу (90 % іноземними, головним чином, американськими фірмами), олова, вугілля, бокситів, марганцевих, мідних, нікелевих руд, азбесту, асфальту, фосфоритів, золота, срібла, кухонної солі. Виробництво електроенергії 73,1 млрд кВт*год (1998). Традиційні галузі обробної промисловості: харчова, текстильна, виробництво готового одягу, взуття.
Швидко розвиваються авто-, судно-, авіабудування, радіоелектроніка, хімічна і нафтохімічна промисловість. Кустарна промисловість (виробництво батіка, карбованих виробів із срібла, художнє різьблення по кістці тощо). Основний вид транспорту — морський. Порти: Танджунгпріок (порт Джакарти), Сурабая, Палембанг, Балікпапан, Уджунгпан. Довжина (1996, тис. км) залізниць 6,6, автошляхів 372,4. Експорт: нафта і нафтопродукти, зріджений природний газ, одяг, деревина, каучук. Основні зовнішньоторгівельні партнери: Японія, США, Сінгапур, Республіка Корея, Німеччина. Грошова одиниця — індонезійська рупія.
