Клімат україни в основних кліматичних класифікаціях

Для повного і об'єктивного уявлення про особливості клімату України
необхідно визначити його місце у системі основних загальнокліматичних
класифікацій.
Мета класифікації - складання алгоритму систематизації кліматологічної
інформації  для  виявлення  регіонів,  що  характеризуються  спільними
особливостями  просторово-часового  розподілу  окремих  метеорологічних
величин, їх частоти, інтенсивності, тривалості а також погодження клімату з усім
комплексом природних умов.
Апріорі виділення кліматичних зон проводиться візуально згідно із
загальними уявленнями про внутрішню структуру і динаміку метеорологічної
величини. Водночас воно повинно ґрунтуватися на стаціонарній основі, не
залежній від часу. Такою постійною ознакою можна вважати підстильну
поверхню, тому що інші кліматоутворювальні фактори не стійкі у часі.
Розроблено багато видів класифікацій, які відрізняються між собою
залежно від вимоги, поставлених завдань і методів їх вирішення а також
критеріїв, що характеризують генетичний зв'язок показників клімату з
природними комплексами.
Існує два основні типи класифікації. Перший — генетична класифікація,
коли визначають територію згідно з типом циркуляції атмосфери і її взаємодії з
підстильною поверхнею; другий — геоботанічна класифікація, коли територію
виділяють за однорідним кліматологічним показником і пов'язаними з ним
фізико-географічними зонами.
Серед геоботанічних класифікацій найбільш знана класифікація Кеппена, в
якій межі ботанічних зон і областей визначаються середньою місячною
(найхолоднішого і найтеплішого місяця) і річною температурою повітря та
кількістю опадів з урахуванням розповсюдження рослин. За цією класифікацією
виділяють п'ять кліматичних зон. Клімат України згідно з нею відносять до зони
бореального клімату з чітко вираженими зимою і літом, достатнім і рівномірним
зволоженням, що відповідає клімату листяних лісів.
За ландшафтно-ботанічною класифікацією Л.С.Берга клімат України
належить до клімату листяних лісів помірної зони або клімату дубових лісів
(сюди ж включають Лісостеп і Степ). Для неї характерна зміна температури
повітря від 10 до 20ºС протягом чотирьох місяців теплого періоду і переважання
літньої кількості опадів, що цілком відповідає кліматичним умовам України.
О.І.Воєйков вважав, що ріки — продукт клімату. Він розробив
гідрологічну класифікацію, яка ґрунтувалась на зв'язку режиму і живлення річок з
кліматом. Клімат України за цією класифікацією можна віднести до такого типу,
де повінь на річках відбувається внаслідок танення снігу навесні або на початку
літа, причому значну частину води ріки отримують від атмосферних опадів
(дощів).
Класифікація В.В.Докучаєва базується на факторах, що визначають
формування ґрунту з урахуванням зональності та кількісних характеристик
клімату (співвідношення опадів і випаровування). Територія України знаходиться
у перехідній зоні між лісовою і степовою, де переважають чорноземи, листяні
ліси з добре розвинутим підліском і багатою трав'яною рослинністю та
континентальним кліматом.
Найбільше поширення у кліматології має генетична класифікація Б.П.
Алісова, в основу якої покладено поділ території на кліматичні зони відповідно до
загальної циркуляції атмосфери. Межі кожної зони визначено згідно з
переважанням протягом року повітряних мас певного типу.
Кліматичне  районування  території  України  проведено  згідно  з
класифікацією Б.П.Алісова, за якою країна розміщена, в основному, у кліматичній
зоні помірних широт, що займає всю рівнинну частину, Українські Карпати і
Кримські гори. Тут протягом року переважають повітряні маси помірних широт,
які є наслідком трансформації як океанічного, так і континентального повітря.
У кліматичних зонах виділяють області з урахуванням типу грунтово-
рослинного покриву. Рівнинна частина території України розташована у межах
двох кліматичних областей.
До області лісового атлантико-континентального клімату відносять
провінцію Полісся і Лісостеп. Тут переважає перенесення повітряних мас з
Атлантичного океану, що поступово трансформується у помірно-континентальне.
У степову атлантико-континентальну область клімату входить Степ і
степова частина Криму. Клімат цієї області відрізняється найбільшою
континентальністю і посушливістю.
Кліматичні області мають широтну спрямованість, але під впливом
циркуляції атмосфери у їх межах спостерігаються відмінності у кількісних
показниках метеорологічних величин. Через це в областях виділяють ще й
кліматичні райони, пов'язані з фізико-географічними особливостями території.
Українські  Карпати  і  Кримські  гори  визначаються  своєрідними
кліматичними умовами, зумовленими вертикальною поясністю, орографічними
особливостями схилів різної крутизни та експозиції, значною протяжністю,
місцевою циркуляцією атмосфери.
В Українських Карпатах клімат змінюється від м'якого передгірного до
клімату альпійських луків. Тут особливо виділяється Закарпатська низовина,
захищена з півночі і північного сходу гірськими пасмами Українських Карпат, де
часті переміщення південних циклонів приносять у цей район велику кількість
тепла і вологи.
У  Кримських  горах  представлено  варіанти  лісового  атлантико-
континентального клімату, на високогірних ділянках — клімат гірських луків. На
схилах південної орієнтації, спрямованих до моря, чітко проявляється його вплив,
особливо у розподілі кількості опадів, а також у виникненні фенів (вітрів, що
дмуть з гір).
Вузькій смузі узбережжях Азовського і Чорною морів (до межі поширення
бризу) властивий приморський клімат.
Південний берег Криму характеризується рисами середземноморського
клімату. Тут тепла волога зима, сонячне жарке посушливе літо і тривала тепла
осінь.
Загальнокліматична  класифікація  доповнюється  кліматичним
районуванням, що виконується для конкретної прикладної мети.
Кліматологічне районування — складний процес, що потребує врахування
значної  кількості  показників,  які  б  об'єктивно  характеризували  поле
метеорологічної величини. Вибір показників залежить від фізичної природи,
генетики, структури, динаміки метеорологічної величини. Необхідно також
враховувати особливості підстильної поверхні і циркуляції атмосфери. Залежно
від цих умов кожна метеорологічна величина і атмосферне явище мають свої
особливості  просторово-часового  розподілу,  частоту,  повторюваність,
інтенсивність, мінливість і т. ін. Виходячи з цих положень, єдине районування
України, яке б відображало загальні для всіх метеорологічних величин і
атмосферних явищ закономірності, виконати неможливо