Мішані ліси України

У північній частині України знаходиться зона мішаних лісів (20% території країни). Її південна межа проходить приблизно по лінії Володимир-Волинський — Луцьк — Рівне — Житомир — Київ — Ніжин — Глухів. Зона лежить у південній частині Поліської низовини, тому її називають ще й Поліссям. Територія низовини майже плоска, з невеликим похилом до Дніпра і Прип'яті. Абсолютні висоти тут коливаються переважно від 200 до 90 м, найбільша висота — 316 м (Словечансько-Овруцький кряж). На рельєф території значний вплив мав льодовик. Найтиповішими льодовиковими формами є моренні горби (залишені льодовиком відклади); піщані (зандрові) поля, утворені талими водами льодовика; відшліфовані камені-валуни, принесені льодовиком з півночі материка. Перевіяні вітром піски утворюють дюни — піщані горби, завдовжки до 5 км, заввишки до 18 м. Характерною рисою території е її заболоченість. Найбільше болота поширені у західній та північній частинах зони. Клімат зони помірно континентальний. Температура повітря змінюється із заходу на схід у січні — від -4 до -8 °С, у липні — від +17 до +19 °С. Тут випадає найбільше опадів серед рівнинних регіонів (600-700 мм на рік), а при невеликій випаровуваності (700-450 мм) зволоження надмірне. У зоні сформувалась густа річкова мережа. Це ріки — притоки Прип'яті і Дніпра. Прип'ять бере початок з крайньої північно-західної частини Волинської області, приймаючи такі найбільші притоки: Турію, Стохід, Стир, Горинь, Уборть. Дніпро перетинає зону у центрально-східній частиш, приймаючи притоки Прип'ять, Десну, Уж, Тетерів, Ірпінь. На крайньому заході зони (на кордоні України з Польщею) протікає р. Західний Буг (з притокою Луга). Всі ріки мають широкі долини з низькими берегами, повільну течію; вони повноводні, бо живляться передусім атмосферними опадами. C, переважно карстового і льодовикового походження. Найбільшими з них е озера Свитязь, Пулемецьке. Уздовж р. Десна та у долинах р. Прип'ять є близько 100 озер, переважно стариць (або прируслових озер). Вони невеликі, розміщені на заболочених низовинних територіях. Майже на всій території зони поширені дерново-підзолисті ґрунти. У місцях виходу на поверхню крейдяних порід сформувались дерново-карбонатні, в низинних ділянках — дернові ґрунти, а в долинах рік та приозерних пониззях — торфово-болотні ґрунти, торфовища і лучні ґрунти. Всі ґрунти зони мають невисоку родючість через значну кислотність і надмірне зволоження. На території Полісся ростуть соснові, сосново-дубові, дубово-грабові та вільхові ліси. Крім основних порід в них трапляються бук, ялина, осика, береза та ін. У місцях, де лісів немає, розвивається трав'янисто-чагарникова рослинність лук і боліт. У лісах водяться зайці, лисиці, козулі, єното-видні собаки, кабани, вовки, білки, вздовж рік — бобри і норки; багато птахів — тетереви, глухарі, журавлі, лелеки; із комах — бджоли, жуки-олені, ковалики, шовкопряди, комарі та ін. Водяться також польові та лісові миші. За природними особливостями мішані ліси України поділяються на шість фізико-географічних провінцій: Волинську, Житомирську, Київську, Чернігівську, Новгород-Сіверську і Мале Полісся. Ці провінції відрізняються тим, що із заходу на схід зменшується кількість опадів, абсолютна і відносна вологість повітря і ґрунтів, знижується заболоченість і лісистість, збільшуються площі орних земель. Для охорони і збереження природного довкілля на території зони організовано Шацький та Деснянсько-Старогутський національні природні парки. Поліський і Рівненський природні заповідники.