Почнемо з того, що в ніч з 30 квітня на 1 травня відьми та відьмаки влаштовують на горі в честь сатани великий шабаш – Вальпургієву ніч. І там де проходить це дійство негативна енергія знищує життєдайну силу землі, що зійшла на землю в квітні, й не дає можливості розвиватись природі. Тому ці місця не мають рослинності й їх називають лисими горами.
На противагу шабашеві українці 5 травня проводили свято Красної Гірки. Назву Красних Гір в Україні ще й досі зберігають старі урочища, здебільшого високі горби, узгір'я. Свято починалось з того, що мешканці села в обідню пору йшли до найкрасивішого пагорба, за що той отримував назву красної гірка, тобто красивої гірки. Ознакою краси цієї гірки була пишна трава та різноманітні дерева, з поміж яких обов’язково повинні були рости ясени. Ці узгір'я першими вкривалися травою під променями яскравого весняного сонця та й ясени починали цвісти з іншими деревами, в яких цвіт і листя з'являються водночас.
Удень (на противагу шабашеві, який проводиться після 12 години ночі) односельці обирали з поміж себе найкрасивішу дівчину, яку прикрашали вінком з квітів та садовили на почесне місце. Вона ставала на час свята Лелею, навколо неї співали пісень, танцювали, водили хороводи, грали в різноманітні ігри.
На честь їхніх великих подвигів заради праведної віри, щоб пам'ять про них залишилась у віках, на їхніх могилах ставились кам'яні хрести. Тому поміж деревами на Красних Гірках стояли кам'яні хрести.
Українська православна церква терпимо відносилась до давньої віри українців, тому обряд Красної Гірки залишився в тих регіонах, де вона мала свій вплив. Московська православна церква була більш категорична до української традиції обрання Красної Гірки, вона весь час вишукувала в ньому ознаки язичеської віри, щоб через ці ознаки його заборонити. Так вона відносилась не тільки до українських традицій, а загалом до всіх слов'янських традицій.
В такому разі, що ж це за свято, яке з такою наполегливістю знищувала московська православна церква. В існуючих працях визначних дослідників українських традицій відповіді, яка б дала правильне тлумачення цього свята, я не знайшла. Там скрізь говориться, що це залишилось нез'ясованим. Тому вирішила самостійно проаналізувати все, що про нього відомо.
Якщо згадати відоме усім українське прислів'я: „Називай мене, хоч глечиком, тільки в піч не став!”, то треба в усьому шукати суть речей, а не їхні зовнішні ознаки. В такому разі буйні трави та дерева, що перші зацвітають на Красних Гірках вказують на певні сприятливі умови. Розглянемо особливості росту такого дерева як ясен.
Ясен належить до роду маслинових, любить світло, тому росте на узбіччі лісу, сонячних галявинах, узгір'ях або у долинах річок. Його коренева система легко пристосовується до різних екологічних умов. Наприклад, якщо у грунті недостатньо вологи або грунтові води залягають глибоко, корінь ясеня набуває стержневої вертикальної форми з великим боковим кореневим розгалуженням, що розміщене горизонтально. Якщо грунтові води залягають неглибоко й у грунті достатньо вологи, то у ясеня розвивається поверхнева (якірна) коренева система з багатьма вертикальними відростками.
Цвіте ясен у квітні-травні, причому на одному дереві можуть існувати різні квітки – чоловічі, жіночі, двостатеві, що дає змогу плодоносити за будь-яких погодних умов. Це ще раз підтверджує здатність ясеня пристосовуватись до різних природних умов. Крім того, ясен легко переносить ущільнення грунту, забрудненість повітря. Він навіть здатен очищати повітря від загазованості, а грунт від зсуву та вивітрювання.
Плодоносити ясен починає, коли досягає 20-30 років, майже як людина. Плоди ясеня – крилатки багаті на жири та білки, що робить їх цінним кормом для зимових птахів, гризунів та навіть коней, свійських тварин. У деяких народів, наприклад, англійців, жителів Кавказу плоди ясеня маринують і вживають як приправу до овочевих і м'ясних страв.
Деревина ясеня за своєю будовою нагадує деревину дуба, має красиву текстуру, цінується за міцність та гнучкість. Також вона добре витримує навантаження, сильні удари, погано ріжеться, скоріше розтріскується, на відкритому повітрі швидко гниє. За такі характеристики деревину ясеня з давніх пір використовували для виготовлення зброї, наприклад, луків, київ, довбень, які виходили важкими, міцними та гнучкими. З ясеня виготовляли не тільки зброю але й предмети побуту, наприклад, колеса для підводи, коромисла, з пнів робили топорище для сокири та інше. На сьогодні з ясеня роблять також деякі частини для зброї, спортивний інвентар для гімнастичних вправ, лижі, весла, киї для більярду та інше.
Живе ясен близько 300 років, та до такого віку майже не доживає, бо чим старішим стає, тим сильніше починає впливати на навколишні рослини та дерева або, навпаки, сам починає хворіти й гине. Згідно даних дослідження нового напрямку в науці алелопатії, яка вивчає взаємний вплив рослин одного виду на інший внаслідок виділення ними біологічно активних речовин, ясен пригнічує ріст дубу, але не впливає на модрину (рос. лиственница). Та наука не все може пояснити причиною виділення біологічно активних речовин, наприклад, чому ясен в якийсь період починає пригнічувати молодших ясенів, а іноді, навпаки, довгі роки росте в парі з іншим ясенем. На фото ясени на Володимирській Гірці у Києві.
Тому розглянемо це питання з іншого боку. Мабуть багатьом відомо про гепатогенні зони та енергетично-інформаційну сітку поверхні Землі. Дослідження показали, що в одних зонах присутня позитивна енергія, а в інших негативна. Деякі рослини чудово ростуть в негативних зонах, а деякі можуть рости тільки в позитивних зонах. Теж саме відбувається з птахами, тваринами й людиною.
Наприклад, дуб росте в негативних зонах, перетворюючи негативну енергію в позитивну. Тому його стовбур і крона заряджені позитивною енергією. І навіть, коли дуб зрізають, щоб з його деревини зробити певні вироби, то його деревина зберігає цю властивість. Завдяки здатності перетворювати негативну енергію в позитивну, дуб широко застосовувався в побуті, з деревини дуба виготовляли меблі, підлогу та різне приладдя. Дубові меблі здатні знімати втому, повертати сили, лікувати хворих. Дубова підлога все негативне в домі перетворює на позитивне, поступово створюючи добробут та душевний спокій.
А от дубовий пень чіпати небезпечно, бо в ньому залишається негативна енергія, тим більш, не можна сідати на дубовий пень. Та й викорчовувати дубові пні не можна, бо вони закривають негативну гепатогенну зону, що дозволяє безпечно ходити лісом. Якщо хотіли замість старого пня посадити молодий дуб, то пень випалювали подібно блискавці, яка найчастіше влучає в дуба.
Коли в дуба влучала блискавка й вивертала його з корінням, то до такого дерева збиралась уся громада, щоб славити Всевишнього Бога за те, що знищив нечисту силу з корінням. А в яму, що утворилась під корінням дерева, кидали всілякі предмети, які уособлювали хворобу, біду та горе. Близько підходити та торкатись дерева суворо заборонялось, тому предмети в яму кидали здалля.
На відміну від дуба ясен має протилежні властивості. Він росте на енергетично позитивних місцях, не змінюючи їхньої природи. Навпаки ясен підсилює або втримує позитивну енергію землі і робить він це, застосовуючи боротьбу. Тобто він постійно веде невидиму енергетичну війну з нечистою силою, що має негативну енергію. Ясен діє подібно блискавці, має з нею подібну природу, через що вона в нього майже не влучає. Через свою войовничу вдачу ясен набув статусу дерева воїна та війни. Ці властивості переносяться й на деревину зрубаного дерева, тому з неї й виходить чудова зброя. В давнину для оголошення війни супротивнику достатньо було надіслати гілку ясеня.
При виготовлені з деревини ясеня виробів треба враховувати цю його особливість. Наприклад, якщо топорище сокири зроблено з ясеня, то це захистить хазяїна від поранення та нещасного випадку, бо не підпустить до нього нечистої сили. Якщо колеса підводи зроблено з ясеня, то це захистить хазяїна від уроків, які зазвичай виливають на перехресну дорогу. Вікна в хаті будуть захищати його мешканців від зовнішнього негативного впливу. Та перш ніж встановлювати в хаті меблі та класти паркет з ясеня, треба добре подумати. Бо всі ми не без гріха, а ясен непримиримий борець зі злом, тому може людину, яка не намагається подолати свої недоліки, „вигнати” з дому.
Ясен – дерево характерників, які подібно йому ведуть безкінечну непримириму війну з нечистою силою і навіть коли помирають, то на тім світі продовжують її. Зазвичай характерники помирають не від хвороби чи старості, а в битві з ворогом, який може бути в людській подобі чи бісівській. Саме за непримириме ставлення до зла, таких борців називали характерниками, що означало - людина з сильним характером. І тільки характерників ховали поблизу ясенів на пагорбах, що потім ставали Красними Гірками.
Порівнюючи властивості дуба та ясена стає зрозуміло, що вони в природних умовах ніколи не ростуть разом, бо виконують різну функцію. Свято Красної гірки вшановувало непримиренну боротьбу зі злом, нечистою силою. Тому в природі шукали подібне явище. Красені ясени вказували на це місце. І якщо ясени росли міцними та плодоносили й біля них буяли трави, то це означало, що вони справляються зі своїм завданням – зміцнюють позитивну енергію навколишньої землі. З цього наші предки робили висновок, що й вони повинні дотримуватися традицій та настанов Всевишнього Бога. За те Всевишній Бог простирає до людей свою благодать, яка поєднується з земною природою на Красних Гірках.
І ця Божа благодать, що дається людям за їх непримириму боротьбу зі злом, мала назву у слов'ян Ясун. Від неї дерево ясен отримало свою назву. Слово ясен означає ясний, чистий, зрозумілий, правильний, вірний. Бо дерево ясен не допускає на місцевість нічого поганого нечистого.
Відсвяткувавши Красну Гірку, слов'яни наступного дня 6 травня святкували Юрія. Це свято за своїм змістом було продовженням свята Красної Гірки. Бо згідно вірування слов'ян всі воїни-герої після смерті відправлялись У-Рай. Святкуючи Красну Гірку, слов'яни доводили, що вони хочуть після смерті потрапити У-Рай. На Юрія 6 травня слов'яни чекали звісточки від своїх пращурів із У-Раю чи Ю-Раю.
Можливо, тому ім'ям Юрій називали хлопчиків, які були схожими на пращурів, або їхній день народження нагадував про когось із роду, визначні події. Ім'я Юрій являється символом непорушного вічного зв'язку між душами живих і померлих людей, між небесним раєм та земним життям. А сила травня проявляється в буянні трав та ясенів на Красних Гірках, що свідчить про незмінність української вдачі та наявності характерників - борців зі злом.
За віруванням слов'ян на межі Раю та Яви – земної природи тече Ра-ріка, по якій перелітні птахи повертаються додому, з якої на землю випадає Божа роса. Тому роса в цей день має цілющу властивість. Після Юрія повертаються з вирію ластівки та деякі інші птахи, які чутливі до негативної енергії, що утворюється під час проведення відьмовського шабашу на Вальпургієву ніч. З цієї причини до Юрія заборонялось стригти овець та сіяти гречку.
Українці з поміж усіх слов'ян виділялись військовим хистом та бажанням вести непримириму війну зі злом. Тому вони довгі роки святкували Красну Гірку й свою землю назвали У-К-Раїна, що може означати землю (літера К), на яку сходить з У-Раю звістка від пращурів. Одночасно з появою назви Україна з’явились козацькі січі.
Цікава інформація для роздумів
На Рівненщині виявили хрест на стовбурі дерева
Під час реконструкції подвір‘я Свято-Троїцької церкви у Млинові у Рівненській області було спиляно ясен, якому, за інформацією місцевих мешканців, понад 50 років. Після розпилки дерева в його середині люди побачили зображення, схоже на хрест, повідомляє ЗІК.
Коли фото опублікувала місцева газета, до церкви почалося паломництво віруючих людей. Як кажуть мешканці Млинова, ясен виріс на одній з могил на церковному дворі. Зазвичай, у таких місцях ховають священиків чи людей, які чимало зробили для церкви.
Щоб запобігти негативному розвитку подій наші пращури звертали особливу увагу на силу віри. Вочевидь для зміцнення віри проводиться найбільш значиме для християнства свято, яке являється символом віри, - Трійця, яке іноді випадає на цей місяць.
В Україні це свято має свої особливості. Українці завжди надавали значення не тільки молитвам до Бога та додержанню релігійних настанов, але й проявам віри в Бога - любові, доброти та милосердя до людини, тварини, рослини та Землі.
Саме це поєднання зумовило виникненню різноманітних українських народних обрядів на Трійцю. Напередодні Трійці наші пращури відзначали так званий клечаний тиждень. Вважалось, що цього тижня прокидаються мерці, виходять з води русалки.
Русалками вважали загублені душі нехрещених дітей, "заложних мерців" - самогубців, утоплеників, замучених тощо, що ставали духами-привидами. За віруванням русалки взимку переховуються у землі, з Чистого четверга й до Трійці перебувають у воді, а на Зелені свята виходять на берег. Тому їх ще називали берегинями, мавками, нявками, лоскотарками.
Люди на клечаному тижні кличуть ці загублені душі до своїх осель в гості, щоб разом зустріти Трійцю та щоб і на них зійшов Святий Дух. Тому, як для бажаних гостей, в ці дні віруючі люди прикрашають свої житла зеленню, травами й квітами, поминають покійників, носять на могилки клечання, ритуальні страви, роздають милостиню. Таким чином люди проявляють милосердя до цих загублених душ.
Переддень Трійці називався Дідовою суботою, Дідівнею. Це був один із найшановніших поминальних днів, бо поминали всіх покійних - і хрещених, і нехрещених, і померлих від старості чи хвороби, і самогубців, і потопельників — людей, що померли «не своєю смертю», тобто тих, кого не поминали на інші поминки.
До церкви несли «панахиду» — хліб, калачі, пироги, коливо і мед або щось солодке на заміну. Ходили на кладовище, де частували старців, жебраків, бідних і пригощалися самі. Залишали на могилах щось із їжі «для покійників». Така увага та доброта мала умилостивити душі предків, щоб вони не ображались на живих та не шкодили їм, а ставали їм у поміч.
Троїцький тиждень вважається Русальним, бо в ці дні русалки (мавки, нявки) заходять до людей в оселю, на подвір’я, город, поле, влаштовують собі свято: плещуться у водоймах, співають, сміються, водять хороводи, гойдаються на віттях дерев (часто при місячному світлі).
З травнем пов'язано багато прикмет щодо врожаю. Ось деякі з них:
«Як у травні дощ надворі, то восени хліба повні комори»,
«Холодний май — буде добрий урожай».
Здавна помічено: коли початок травня теплий, то кінець місяця буде холодним і навпаки.
Наталя Довбня.
1 ТРАВНЯ - МАКСИМІВСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ
Її назва пов'язана з ім'ям Київського митрополита Максима, який у 1299 р. переніс свою резиденцію у Володимир на Клязьмі (Московська земля). Щоб обгрунтувати і виправдати цей крок, була створена легенда, згідно з якою уві сні митрополиту явилася Богоматір. Вона наказала своєму рабові проповідувати саме у Володимирі. Це видіння було втілене в іконі, яку помістили в Успенський собор (див. також 19 грудня).
2 ТРАВНЯ - ІВАНА СТАРОПЕЧЕРНИКА
Від імені ченця VIII ст. Іоанна, який прославився життям у старій печері. Колись у цей день селяни виходили з полотном на поле, кланялися на всі боки і, повернувшись до сходу, промовляли: «Ось тобі, матінко-весна, нова новина!» Потім розстеляли полотно, клали на нього пиріг чи хлібину і йшли до оселі в надії, що матінка-весна за цей подарунок вродить багато жита, льону і конопель.
3 ТРАВНЯ - ФЕДОРА ТРИХІНИ
Цей святий відзначився тим, що носив волосяницю — грубий волосяний одяг, який ченці вдягали на голе тіло на знак смирення. Саме тому його прозвали Трихіною (грецьке «трихінос» означає «волосяний»). Наші предки вірили, що цього дня покійники сумують за своїми рідними. Тому живі родичі, діти чи батьки, ходили на їхні могили і поминали померлих.
4 ТРАВНЯ - МАКСИМА
МАКСИМІЛІАН Був патріархом Константинопольським, ініціатором організації в Константинополі собору у складі майже 30 єпископів для примирення з Римом щодо деяких церковних питань. Помер у 434 р.
5 ТРАВНЯ - СВЯТО КРАСНОЇ ГІРКИ
- ЛУКИ ВЕСНЯНОГО
На честь апостола і євангеліста. За професією він був лікарем, йому належить авторство третього Євангелія з чотирьох канонічних. Лука був учасником Апостольського собору в Єрусалимі в 49 р. На соборі був розроблений декрет, який забороняв новоявленим християнам приносити жертви і взагалі робити іншим те, чого собі не бажають. По суті, декрет визначав необхідний мінімум суспільної порядності (див, також 31 жовтня).
6 ТРАВНЯ - ТЕПЛОГО АБО ВЕСНЯНОГО ЮРІЯ
Одне з найпопулярніших у народі свят. Встановлене на честь великомученика Юрія, страченого на початку IV ст. Наші предки шанували цього святого як покровителя хліборобства і скотарства. За давніми віруваннями, на Юрія весна сходить на землю. Перед тим люди тільки кликали її, а тепер вона поміж нами і починає господарювати: з'являються перші сходи ярих, зазеленіли гаї і сади. «Юрій весну починає, Ілля літо закінчує». На Юрія робили обходи полів: ішли всією громадою «на жита» і там відправляли молебень, щоб урожай був щедрим. Обливали також пастуха, щоб накликати дощ. Існує навіть приповідка: «Як дощ на Юр'я, то буде хліб і в дурня». Юрія Теплого селяни колись називали також Юрієм Голодним, бо наприкінці весни, як правило, закінчувались запаси їжі. А за великокняжих часів Юрій вважався помічником у боротьбі з ворогами, був охоронцем України-Русі, його шанували як героя-напівбога і тому називали Юрієм Хоробрим.
7 ТРАВНЯ - САВИ
Вшановується пам'ять Сави Стратилата, мученика III ст., і Сави Печерського, ченця Києво-Печерського монастиря, який помер на початку XIII ст.
8 ТРАВНЯ - МАРКА
На честь апостола і євангеліста, автора другого канонічного Євангелія. Народився він, очевидно, у Палестині. Був учнем апостола Павла, якому допомагав у місіонерській діяльності. За переказом, своє євангеліє Марк написав у Римі і для римлян, скоріше за все, для язичників, які прийняли християнську віру. Помер у 63 р. «Як на святого Марка дощ іде, то й на камені овес зійде».
9 ТРАВНЯ - ГЛАФІРИ
Праведна діва Глафіра жила в часи раннього християнства. Померла в 322 р.
10 ТРАВНЯ - СТЕФАНА ПЕЧЕРСЬКОГО
Народився він близько 1040 р., можливо, походив із боярського роду. Замолоду став ченцем Києво-Печерського монастиря, згодом його обрали ігуменом. Він розбудував монастир і завершив спорудження головного храму монастиря — Успенського собору. В 1078 р. з якихось причин братія виступила проти нього, і він був змушений залишити Печерський монастир. В київському урочищі Клов Стефан заснував монастир на честь Пресвятої Богородиці і став його першим ігуменом. Потім очолив Володимирську кафедру на Волині, де й помер 1094 р.
11 ТРАВНЯ - КИРИЛА ТУРОВСЬКОГО
День пам'яті видатного письменника і церковного діяча XII ст. Народився у місті Турові в багатій родині. За молодих років постригся в ченці. Добре знав грецьку мову, досконало вивчив візантійську культуру. Його знамениті проповіді, або «слова», вважаються вершиною ораторського мистецтва XII ст. Вони принесли йому славу, і на вимогу князя та городян він був поставлений єпископом у Турові. Тоді до складу цієї єпархії входила велика частина Полісся і північно-східна частина Волині. Помер Кирило Туровський у 1183 р.
12 ТРАВНЯ - ОСВЯЧЕННЯ ЦЕРКВИ БОГОРОДИЦІ В КИЄВІ
Зведена в 996 р. київським князем Володимиром Святославичем, вона більше відома під назвою Десятинної, оскільки на її утримання князь виділив десяту частину прибутків. Храм був оздоблений фресками, мозаїками, різьбленими мармуровими та шиферними плитами, мав численні ікони, коштовні чаші, хрести. Десятинна церква мала свою бібліотеку, школу та скрипторій (місце зберігання літописів). У церкві було поховано її засновника — князя Володимира, його дружину Анну, з Вишгорода до неї було перенесено прах княгині Ольги. В 1240 р. під час нашестя Батия церкву було зруйновано. В XVII ст. в її південно-західній частині митрополит Петро Могила на власні кошти збудував дерев'яну церкву, а в XIX ст. спорудили нову Десятинну церкву, яка проіснувала до 30-х років нашого століття. Збереглися фундаменти давньої споруди і деякі її реліквії.
13 ТРАВНЯ - ЯКОВА
На честь Якова Заведеєва, першого мученика серед апостолів. Був братом євангеліста Іоанна, разом з ним займався рибальством. Згодом став очевидцем деяких важливих подій життя Ісуса Христа, зокрема, свідком його Преображення на Фаворі і передсмертних страждань Спасителя у Гетсиманському саду. Був страчений царем Іродом у 44 р. Святий апостол Яків Заведеєв вважається покровителем Іспанії.
А у нас іще з давніх часів було помічено: коли на Якова теплий вечір і зоряна ніч, буде погоже літо і врожай.
- ІГНАТІЯ БРЯНЧАНІНОВА
Належав до старого дворянського роду, засновником якого був боярин Бренко, зброєносець Дмитрія Донського. Ігнатій (у миру Дмитро Олександрович) народився в 1807 р. на Вологодщині. Закінчив Петербурзьке інженерне училище, згодом постригся в ченці, був благочинним (священиком в адміністративних справах) усіх монастирів Петербурзької єпархії. В 1857 р. Ігнатія висвятили на єпископа Кавказького і Чорноморського (Ставропольського). Залишив 4 томи своїх праць про чернецтво і християнське вчення. Своїм літературно-поетичним даруванням привернув увагу О.Пушкіна, І.Крилова, М.Гнєдича. В колі його знайомих були композитор М.Глінка, художник К. Брюллов, адмірал В.Нахімов. Помер святитель у 1867 р.
14 ТРАВНЯ - ВЕРЕМІЯ-ЗАПРЯГАЛЬНИКА
Походить від імені пророка Ієремії, який жив у VI ст. до народження Ісуса Христа. Йому належать Книга пророцтв і Книга плачу. Перша містить передрікання щодо вторгнення вавілонян тощо, друга — зворушливі вірші про місто Єрусалим. За переказами, Ієремію забили камінням, могила його знаходиться поблизу Каїра.
У нашому народному побуті цього святого називають Запрягальником (на відміну від Веремія-розпрягальника, який святкується 13 червня), оскільки раніше цієї пори починали важливі сільськогосподарські роботи з використанням волів та інших під'яремних тварин. За повір'ями, цього дня Веремій запрягає на небі свою колісницю і засіває хліб.
ПЕРЕПЛАВНА СЕРЕДА, ПРЕПОЛОВЕННЯ
Припадає на середину (половину) П'ятидесятниці — строку між Великоднем і Трійцею. Це середа четвертого тижня після Великодня. Раніше цього дня на ріках, озерах, у криницях здійснювався обряд освячення води, яка вважалася такою ж цілющою, як і Богоявленська. Жителі сіл у супроводі священика йшли на поле, де скроплювали ниву водою.
15 ТРАВНЯ - БОРИСА ТА ГЛІБА
Встановлено з нагоди перенесення мощів цих святих у 1072 р. і 1115 р. Князі Борис і Гліб, сини Володимира Святославича, були підступно вбиті в 1015 р. за наказом старшого брата Святополка, який оголосив себе спадкоємцем батька, прагнучи захопити владу над усією державою. Князі були поховані у Вишгороді в церкві святого Василія, а в 1072 р. їхні мощі були перенесені до нової церкви, названої їхніми іменами. У церемонії брали участь сини Ярослава Мудрого на чолі з Ізяславом. У столітню річницю загибелі Бориса і Гліба, коли київським князем став Володимир Мономах, відбулося ще одне урочисте перенесення мощів у кам'яний храм, збудований Олегом Святославичем, онуком Ярослава. Урочистості тривали три дні і були розраховані на те, щоб затьмарити свято Ізяслава 1072 р. Під час татаро-монгольської навали мощі Бориса і Гліба загинули. За народним переказом, вони сховані на дні глибокої криниці під вівтарем зруйнованого на Ольжиній горі храму в ім'я страстотерпців. Нинішнє свято Бориса і Гліба зветься весняним на відміну від літнього (б серпня).
Цієї пори проходять важливі сільськогосподарські роботи, а тому ще здавна в Україні говорили: «На Бориса і Гліба берися до хліба».
16 ТРАВНЯ - ФЕОДОСІЯ, ІГУМЕНА ПЕЧЕРСЬКОГО
На честь видатного церковного діяча і письменника XI ст. Народився близько 1036 р. у Василеві (нині Васильків) під Києвом. Був одним із засновників Києво-Печерського монастиря і його другим ігуменом. У монастирі Феодосій запровадив Студійський статут, який регламентував чернече життя і який згодом прийняли всі наші монастирі. При ньому було закладено знаменитий Успенський собор, збудовано численні келії. Феодосій брав активну участь у політичному житті, був у дружніх стосунках з князем Ізяславом Ярославичем. Він є автором кількох послань, повчань і однієї молитви. Помер Феодосій у 1074 р. і був похований у печерах, які згодом одержали назву Феодосієвих, або Дальніх.
17 ТРАВНЯ - ПЕЛАГЕЇ
Мучениця, жила в III ст. Походила з Тарса — головного міста Кілікії в Малій Азії. Місто славилося ученістю і торгівлею. В ті часи посилилось гоніння на християн, і Пелагія, яка сповідувала вчення Ісуса Христа, зазнала страждань. Померла близько 290 р.
18 ТРАВНЯ - ЯРИНИН ДЕНЬ
Його виникненню завдячуємо святій Ірині, яка жила в І ст. Була дочкою царя-язичника, прославилася численними чудесами. Цей день, як і 29 квітня, в сільськогосподарському побуті здавна називають Іриною-розсадницею, що пов'язано із садінням капусти, Цього дня вирощену в парниках розсаду капусти висаджують на городи разом з іншими овочами. Цим займаються тільки жінки. За повір'ям, коли овочі садитиме чоловік, то вони зацвітуть, але не дадуть плодів.
19 ТРАВНЯ - ЙОВА-ГОРОШНИКА, ОГІРОЧНИКА
За ім'ям Йова Багатостраждального. Йому приписується авторство однієї із книг Старого Заповіту — Книги Йова, яка вчить терпінню в незгодах. Він жив задовго до народження Ісуса Христа, ймовірно, за дві — півтори тисячі років до нього. Вшановується й пам'ять Йова Почаївського, ігумена і чудотворця. В XVI—XVII ст. він багато творив для зміцнення Почаївського монастиря і поширення його слави. За старим звичаєм, цієї пори сіють горох, очікують роси, корисної для рослин, особливо для огірків. Коли на Йова ніч тепла, то буде огірковий рік.
20 ТРАВНЯ - НІЛА СОРСЬКОГО
Церковний діяч, публіцист-письменник XV ст. Народився близько 1433 р. Походив з московського роду Майкових. Багато мандрував по країнах Сходу, вивчав релігійно-філософську літературу. Повернувшись на батьківщину, заснував скит на річці Сорі поблизу Кирило-Білозерського монастиря. У своїх творах виступав за передачу церковних земель державі, викривав користолюбство і неробство ченців. Помер у 1508 р.
21 ТРАВНЯ - ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ
Відзначається в четвер шостого тижня, на сороковий день після Великодня. Одне з найбільших церковних свят, що відноситься до числа двунадесятих. Створена євангелістами земна біографія Ісуса закінчується описанням сцени вознесіння його на небо. Ось як про це пише євангеліст Марк: «Ісус зібрав своїх учнів і сказав: «Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангеліє. Хто увірує, той буде спасенний, а хто не увірує, то буде осуджений. Ім'ям моїм виганятимуть бісів, на хворих будуть руки класти і добре їм стане. Господь же Ісус, промовивши до них так, вознісся на небо і сів праворуч Бога». Із святом Вознесіння пов'язано багато народних повір'їв, а вознесенська роса вважається дуже цілющою від різних хвороб. Та насамперед із днем Вознесіння люди пов'язують повний розквіт весни і перехід її до літа. Коли цього дня хороша погода — це до врожаю. Якщо ж на Вознесіння дощ — то на Іллю (2 серпня) буде гроза.
- ІОАННА БОГОСЛОВА
На честь апостола і євангеліста, найулюбленішого учня Ісуса Христа. Написав одне з чотирьох канонічних євангелій. За величний зміст розповіді про життя і вчення Ісуса воно одержало назву Духовного. Іоанн Богослов є також автором трьох послань і книги одкровень — «Апокаліпсиса», в якій містяться пророцтва про кінець світу і Страшний Суд, розповідь про боротьбу Христа з антихристом і поразку антихриста. Іоанн вважається наставником іконопису. Помер наприкінці І ст. Здавна цей день вважався найкращим для сівби пшениці і з цього приводу говорили: «Хто не посіяв на Богослова, не вартий і доброго слова». Саме його часто називають днем Івана-пшеничника.
22 ТРАВНЯ - МИКОЛИ ВЕСНЯНОГО, ТЕПЛОГО
«В кожнім році два Миколи: на першого Миколи не буває холодно ніколи, а на другого Миколи (19 грудня) не буває тепла ніколи», — каже народне прислів'я. Сьогоднішнє свято — одне з найпопулярніших у народі. Встановлене з нагоди перенесення в 1087 р. мощів святого Миколи Чудотворця з лікійського міста Мири в Малій Азії до італійського міста Бара. На цій події був присутній невідомий українець, як припускають, переяславський єпископ Єфрем, який і запровадив у нас відзначення цього дня. Святий Микола народився у 260 р. в місті Патарах у Малій Азії. Був архієпископом Мира, брав участь у І Вселенському соборі. В сказаннях про його життя говориться, що він міг зціляти сліпих і глухих, допомагав бідним, відвертав від них усілякі нещастя і взагалі прославився багатьма дивами. Помер у 343 р. З розповсюдженням християнства Микола Чудотворець прибрав функції багатьох язичницьких богів, став покровителем мореплавців, а також торгівлі, землеробства і коней. У цьому зв'язку виникли численні прислів'я: «Прийшов Миколай — коней випасай», «До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки», «На Миколу весняного сади картоплю», «По Миколі не сій вівса». Якщо на другий день після Миколи теплого іде дощ, то все літо буде мрячним.
23 ТРАВНЯ - СИМОНА ЗИЛОТИ
На честь одного з 12 апостолів. Його називали Зилотом, що означає ревнитель, тобто оборонець віри. Називали й Канонитом, тому що походив із Кани — міста Галілейського. За переказом, на його шлюбі були присутні Ісус Христос і Богоматір, де Господь перетворив воду на вино. Симон Зилот просвітив християнським ученням країни Африки. За іншою легендою, він проповідував у Британії та Персії і помер мученицькою смертю у перському місті Суанірі в І ст. На Симона спрадавна було заведено збирати зілля, корисне од усяких хвороб. Називають його Симоновим зелом — за співзвучністю із Зилот. Люди вірили, що саме апостол Симон дає цілющу траву, і вважали його покровителем знахарів. Зривали і копали зілля лише жінки, причому до сходу сонця. З особливою шаною ставились цього дня до землі. Бо вона, казали, іменинниця. Тому гріхом вважалося орати, боронувати чи копати.
24 ТРАВНЯ - ДЕНЬ СЛОВ'ЯНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ І КУЛЬТУРИ
Його встановлення пов'язане з діяльністю солунських братів Кирила і Мефодія, які жили в IX ст. Древньоболгарською (старослов'янською) мовою вони перекладали грецькі богослужебні книги, писали оригінальні твори, відкривали при церквах школи. Тим самим брати заклали основи слов'янської писемності і літератури. Спочатку це був день поминання просвітителів, а після Кримської війни 1856 р., коли в Болгарії почався третій період відродження, цей день був перетворений на свято болгарської освіти і культури. Тепер це свято слов'янської писемності і культури. Православна церква відзначає його як день вшанування пам'яті рівноапостольних Кирила і Мефодія.
25 ТРАВНЯ - ЄПІФАНІЯ КІПРСЬКОГО
Вшановується пам'ять видатного письменника і церковного діяча IV ст. Народився він у Палестині близько 315 р., здобув добру освіту, володів п'ятьма мовами. Був обраний єпископом Констанції на Кіпрі. Йому приписується «Слово про поховання Ісуса Христа». В ньому розповідається про розп'яття Ісуса, про саме поховання і воскресіння. «Слово» було поширене у слов'янській писемності. Помер Єпіфаній у 403 р. Мабуть, з дуже давніх часів дійшла до наших днів народна прикмета: «Коли на Єпіфана ранок у червоному каптані, чекай жаркого, пожежного літа».
26 ТРАВНЯ - ГЛИКЕРІЇ-КОМАРНИЦІ
Пов'язується з іменем мучениці Гликерії. Вона походила із знатного римського роду, померла за християнську віру в 172 р. Оскільки близько цього часу з'являються комарі, то цей день у народі зветься Гликерією-комарницею. «Гликерія прилетіла й припала до тіла», — говорить із цього приводу прислів'я. Кажуть ще й так: «Багато комарів — багато ягід».
27 ТРАВНЯ - СИДОРА-ОПРОЧНИКА
Відзначається на честь мученика Ісидора. Він народився в Олександрії, служив у римському війську. В 251 р. був засуджений і страчений за відмову служити імператору. На Сидора здавна саджали огірки. Примічали: якщо весь день ясний, то буде добрий урожай цього овочу.
28 ТРАВНЯ - ПАХОМА-БОКОГРІЯ
Від імені Пахомія Великого. Він вважається засновником першого монастиря. Народився у 282 р. в Єгипті. Був солдатом римської армії, прийняв християнство. Близько 340 р. на острові Тавенні, розташованому на Нілі, заснував монастир, в якому проживало сім тисяч ченців. Пахомій розробив також монастирський статут, який швидко поширився у християнському світі. Прямим обов'язком ченців була праця і молитва. Було введено сповідь, яка згодом стала інститутом церкви, для своєї сестри Марії Пахомій заснував і перший дівочий монастир. Помер він у 348 р. З Єгипту чернецтво поширилось в інші країни. В народі святий Пахомій зветься бокогрієм, оскільки цієї пори стає все тепліше: «Прийшов Пахом — запахло теплом». З його днем пов'язують передбачення погоди на все літо: на Пахома тепло — все літо буде тепле.
- ІСАЙЇ РОСТОВСЬКОГО
Походив з Київщини, був ченцем Печерського, потім ігуменом Дмитрівського монастиря в Києві. У 1077 р. поставлений єпископом Ростовським. Тоді цей край ще тільки починав піддаватися християнізації. Там Ісая виявив себе досвідченим учителем. Брав участь в освяченні церкви св. Михайла у Видубичах і головного храму Печерського монастиря — Успенського собору. Помер у 1090 р.
29 ТРАВНЯ - КЛЕЧАЛЬНА СУБОТА
Вона ж зветься Троїцькою, Батьківською, Зеленою і Русальною. Ще з давніх часів цього дня до схід сонця було прийнято рвати любисток, чебрець, полин, м'яту, аїр та інше запашне зілля, а увечері при заходженні сонця ним уквітчували оселю. Використовували також гілля клена, липи, осики. Віттям, яке зветься клечанням, прикрашали двері й ворота, щоб відігнати відьом.
За народними віруваннями, під час зелених свят з води виходять русалки, прокидаються мерці, а тому живі, щоб їм не було скрутно, поминають померлих родичів. Згадують їх і для того, щоб не сталося чогось злого із житом, яке квітує о цій порі. Ось чому Клечальна субота зветься також Батьківською. У церквах цього дня служать заупокійні молитви
- ФЕДОРА-ЖИТНЯКА
Від імені Феодора Освяченого, учня Пахомія Великого. Святий Феодор мав чудовий дар усного слова, заслужив слави за прямоту суджень і незалежність характеру. Помер у 368 р.
З давніх часів день пам'яті цього угодника був останнім строком для сівби ярих культур.
30 ТРАВНЯ - ЄФРОСИНІЇ
На честь дружини Дмитра Донського. Євдокія (так звали її в миру) була дочкою Нижньогородсько-Суздальського князя. Шлюб із 16-річним Дмитром був викликаний політичними розрахунками. Невдовзі Нижньогородське князівство увійшло до складу територіальної системи, на чолі якої стояла Москва. Після смерті чоловіка Євдокія прийняла чернецтво з іменем Єфросинії. Вона заснувала в Москві жіночий Вознесенський монастир. Померла в 1407 р.
Клечальна неділя і Зелені свята знаменують закінчення весни та настання літа, коли в природі все буяє, а плоди набираються живлющих соків, щоб наприкінці літа й восени віддячити людям за їх турботу щедрим урожаєм.
Із Трійцею пов'язано багато різноманітних прикмет. Зокрема, якщо цього дня іде дощ, то буде багато грибів. А коли поставлені на Трійцю для прикраси берізки через три дні будуть ще свіжими, то треба чекати мокрого сінокосу.
Від імені мученика Феодота Анкірського, страченого в 303 р.
Його називають Вівсяником, оскільки цієї пори починали сіяти овес. Предки наші примічали, що коли на Федота верхівка дуба ніби в хутряній опушці, то слід чекати доброго врожаю вівса.
