ПОЧАТОК НАЙВЕЛИЧНІШОЇ ЕПОХИ В ГЕОГРАФІЇ, або як Османи "допомогли" поширити християнство у світі.
Хто б міг подумати, що із падінням Константинополя в 1453 році під натиском турків, перед християнством відкриються нові можливості, чергове піднесення, і поширення, яке перевершить Хрестові походи, і зробить із нього на цілі століття дійсно панівною релігією на планеті. Здавалося б, який взаємозв'язок може бути між падінням Константинополя і розширенням меж християнства. Однак він є. І він очевидний!
Коли у Західну Європу прийшла звістка про те, що могутня колись твердиня під назвою "Новий Рим" (а саме так офіційно іменувався Константинополь) впала під навалою "чужовірців", вони м'яко кажучи були пригнічені цією звісткою, адже всупереч різним суперечкам Константинополь, як власне і сама Візантія завжди розглядався як невід'ємна частина великого християнського світу (хай навіть якщо він опинився по різні сторони "барикад" після 1054 року). Церковний розкол обома сторонами розглядався як "тимчасова проблема", і кожна зі сторін (Рим і Константинополь) очікували коли відступники одумаються, й повернуться в "священне лоно церкви". Однак цього не сталося навіть по цей день, і не останню в цьому роль відіграла ніч з 29 на 30 травня 1453 року, коли хоробрий вождь Османів Мехмед Фатіх (він же "Завойовник") увійшов у напівзруйнований, виснажений і вже майже безлюдний від боїв Константинополь. Саме після цього столиця Османів була перенесена до вже Стамбула (Константинополь був перейменований, хоч і неофіційно), і розпочався період її поступового піднесення, а потім і могутності, пік якого припав на період правління парвнука Мехмеда Фатіха - Сулеймана І, що правив у 1520-1566 роках.
Коли Османська імперія почала міцніти, і завойовувати нові території, разом із тим почали наростати політичні і торгівельні притиріччя між нею та європейськими державами, які в той час інтенсивно торгували з Індією, яка для Європи була справжньою "Меккою екозичної продукції". Чого тільки не завозили до Європи: спеції, олії, хутра, фрукти, і навіть тварин. До панування Османської імперії в Середземномор'ї, контроль над торгівельними шляхами був за двома італійськими республіками - Венеціанською та Генуейською, які отримували від цього неймовірні прибутки. Але з падінням Константинополя золота епоха італійських республіки закінчилася, а Османи були безкомпромісні, оскільки надавали контроль за торгівельними шляхами за дуже велике мито. Відчуваючи значні збитки і дифіцит екзотичних товарів із Індії, європейські купці та знать почали шукати інші шляхи для торгівлі, в обхід тих, що перебувають під контролем у Османів. "Піонерами" у вирішенні цього питання були Іспанія та Португалія, які згодом стали найбільшими конкурентами за пошуки нових морських шляхів до Індії. Інтерес до географії суттєво зріс.
Португалія планує відкрити новий морський шлях до Індії і володіти ним монопольно. Для цього вона використовує каравели - нові та більш надійні кораблі, які можуть перетнути морські простори на далекі відстані. Саме з цією метою португальський королівський двір у 1481 році направляє дослідників до берегів Африки. У 1484 році молодий генуеєць Христофор Колумб, який тоді мешкав у Лісабоні, запропонував королю Португалії вирушити у плавання строго на захід, а не в обхід Африки. За його припущеннями "Катай" та "Сіпанго" (сьогоднішні Китай та Японія) знаходяться досить близько, і таке плавання буде можливим. Але король відмовився від цього плану, і залишився вірним ідеї "обходу Африки". Однак і Христофор Колумб залишився вірним своїй ідеї "плавання на Захід", і для її реалізації у 1487 році вирішив звернутися за допомогою до тодішніх португальських конкурентів - Іспанії. І знову все марно...
Коли в 1488 році португалець Бартоломеу Діаш досягає півдня Африки, що на той час було неймовірно прогресивно, Іспанія в цей час завершує Реконкісту, і нарешті зосереджується не на боротьбі з мусульманами, а на розбудові власного флоту та торгівлі. Із захопленням Гренади, на Піренейському півострові не лишилося й сліду від колись сильного мусульманського панування. Тепер для Іспанії прийшов час взяти над Португалією реванш, адже остання змогла просунутися в своїх плаваннях на тисячі кілометрів. В 1492 році іспанські монархи Ізабелла Кастильська та Фердинанд Арагонський нарешті дають свою згоду Христофору Колумбу на велике плавання за його маршрутом, і фінансують її.
3 серпня 1492 року Христофор Колумб із експедицією із дев'яноста осіб вирушають на трьох кораблях ("Санта-Марія", "Пінта", і "Нінья") із порту Палас-де-Ла-Фронтера (поблизу сучасної Уельви). Після недовгої зупинки на Канарських островах вони відправляються на захід, і протягом 36 днів пливуть без зупинки по 28-й північній паралелі у "незвіданість". Нарешті команда помічає острів. Колумб висаджується на ньому і зустрічає місцевий народ "таїно". Впевнений в тому, що зустрів жителів Індії, він дає їм назву "індіанці". Обмінявшись із ними товарами, він залишає острів і починає обстежувати прилеглі острови, будучи при цьому переконаним, що таки дістався берегів Індії. Наступним його завданням було знайти "Королівство Великого Хана", описане у книгах видатного мандрівнка і купця Марко Поло. На острові Кіскея, якому Колумб дав назву Еспаньйола (нині Гаїті) починають будувати перше колоніальне поселення - Ла-Навідад. Згодом Колумб залишає в поселенні 39 чоловік, і повертається назад до Європи, прихопивши із собою (в якості доказу успішності його плавання) сімох людей із племені "таїно", золото, перлини та папуг. На батьківщині зустріли Колумба дійсно як героя, адже нарешті Іспанія вирвалася вперед, і тепер їм були не страшні ні Османи, ні Португалія.
В 1493 році Христофор Колумб, отримавши чергове фінансування від королівського двору, знову вирушає в мандрівку, і першим його пристанищем є Ла-Навідад. Його метою було заснувати тут вже постійну і міцну колонію і стати її управителем від імені іспанської корони. З Колумбом прибуло 1512 осіб, які везли із собою до Нового світу коней, овець, корів, свиней, і навіть курей. Однак коли експедиція Колумба прибула до Ла-Навідаду, то побачили, що місто було розграбоване, а всі його мешканці мертві. Тоді ж неподалік Колумб засновує нову колонію, і дає їй ім'я "Ла-Ізабелла" (на честь королеви Іспанії).
Довідавшись про успіхи іспанців, португальці вирішують юридично закріпити сфери впливу на нових землях, аби уникнути війни. Для переговорів вони навіть залучають офіційний Ватикан. Папа Римський своєю буллою скріпив підписаний у 1484 році між Іспанією та Португалією Тордесільяський договір, який розмежував сфери впливу в Новому світі. Все б нічого, якби не почали "піднімати голови" інші європейські країни, зокрема Англія та Франція, які згодом не визнавали Тордесільяського договору. В 1497 році англійці відправляють експедицію на чолі з Джоном Каботом, який ставив за ціль знайти інший морський шлях до Індії, але пливти північними водами, і теж подібно Колумбу, натикається на невідомі раніше землі. Це була Північна Америка, а саме Ньюфаундленд.
Португальський мореплавець Васко да Гама в 1497 році дістається мису Доброї Надії, і минає його, прямуючи далі (вже на північ). Вже в травні 1498 році він успішно її дістається, і його корабель входить до порту Калікут. В цей же час із Португалії випливає ще одна експедиція на чолі з Педру Кабралом, яка дуже віддаляється від маршруту Діаша та да-Гами, оскільки потрапляє в так звані "Кінські широти" (області із постійними антициклонами, де рух кораблів суттєво сповільнюється). Тому в цій ситуації розраховувати на атмосферу Кабралу і його команді не доводилося, а от хто їм допоміг - так це гідросфера (вірніше океанічні течії), які прибивають його кораблі до "Великої Землі", які знаходилася по іншу сторону від так званого "Тордесільяського" меридіану, визначеного в однойменному договорі між Іспанією та Португалією як межею між їхніми володіннями. Цією "Великою Землею" була Південна Америка в районі сучасного Ріо-де-Жанейро. Педру Кабрал зійшовши на берег, побачив дерева із незвичною червоною деревиною, яка нагадувала колір розпеченого вугілля (португальською розпечене вугілля звучить як "браза"). Пізніше це слово дасть назву новій португальській колонії у Південній Америці - Бразилія. І хоч конкуренція між іспанцями та португальцями лише наростатиме, однак на арену вийдуть нові гравці, які з часом відсунуть їх із провідних позицій.
Однак ми свою розповідь починали саме з розмов про релігію і християнство, та зв'язок між географією та поширенням цієї релігії. Вся суть в тому, що якби в далекому 1453 році турки не захопили Константинополь, і не заволоділи торгівельними шляхами, європейці ще дуже довгий час сиділи на місці і насолоджувалися спеціями. Однак стресу у вигляді навали турків на Європу було достатньо аби зібратися із силами, і шукати вирішення проблемного питання будь ціною. Це дало сильний поштовх до розвитку географії, картографії, кораблебудування, нових технологій того часу. Цікаво, чи міг Мехмед Завойовник навіть приблизно уявити, що його здавалося б грізне і гнітюче завоювання Константинополя насправді дасть поштовх до початку нової золотої ери християнства, характерною ознакою якої було поширення цієї релігії серед нових величезних просторів, і серед нових народів невідомого раніше світу.
Розділ сайту:
