Середні температури найтеплішого та найхолоднішого місяців дають більше інформації про тепловий режим місцевості. Але при вивченні температурного режиму земної кулі використовують і середні річні температури. При аналізі цієї карти можна зробити висновок про вплив географічної широти на розподіл температури. Вона при віддаленні від екватора поступово знижується так само, як радіаційний баланс земної поверхні. Оскільки поблизу екватора тепло протягом усього року, то спочатку при віддалені від екватора вона знижується повільно, а далі горизонтальні градієнти температури збільшуються.
Але у багатьох місцях земної кулі ізотерми відхиляються від зонального розподілу. У цьому добре проглядається вплив суходолу та водної поверхні, наявності снігового чи крижаного покриву, теплих та холодних океанічних течій, особливостей загальної циркуляції атмосфери.
По обидва боки екватора є широка зона, де середні річні температури вище240С. Всередині цієї зони замкнені ізотерми виділяють області тепла над Північною Африкою, над Індією, де середня річна температура перевищує 280С. Над материками південної півкулі ізотерми прогинаються на південь, тобто високі температури розповсюджуються далі від екватора, ніж над океанами. У тропіках в середньому за рік температура повітря над материками вища, ніж над океанами.
У високих широтах ізотерми менше відхиляються від зонального розподілу. Але все-таки над Азією та Північною Америкою ізотерми прогинаються на південь. Це свідчить про те, що в середньому за рік материки трохи холодніші від океанів.
Найхолоднішим районом Землі є Східна Антарктида, де в центрі високогірної зони середня річна температура досягає -590С. Найтеплішим місцем є район на півдні узбережжя Червоного моря. У Масауе (Ерітрея, 15,60 пн.ш., 39,40 с.д.) середня річна температура на рівні моря становить 300С, в Лу (Сомалі) 310С, а в Ходейде (Йемен, 14,60 пн.ш., 42,80 с.д.) навіть 32,50С.
