19 грудня день пам’яті Святого Миколая, заступника людей перед Господом Богом. Для християн він з давніх-давен є зразком віри, покори, милосердя. Кожна душа християнська любить його і звертається зі своїми болями, труднощами, бо за свого життя він був добродієм і захисником для християн.
Святий Миколай народився в м. Патарі (Мала Азія) в родині благородних, віруючих і багатих батьків, а його дядько був єпископом. Побожні батьки виховували сина у страху Божому, а дядько дбав про його освіту. В дитинстві Микола горнувся до бідних, скривджених, голодних і калік. Любив Божий дім і часто бував у ньому…
Після смерті батьків — а був, тоді ще зовсім юним — він отримав багату спадщину і щедрою рукою роздав її сиротам і бідним. У найскрутніші хвилини життя сам приходив на допомогу знедоленим людям. Робив добро, дбав про спасіння душ своїх вірних, не чекаючи на подяку і славу, а заради любові до ближнього. І тому ще за життя Миколая називали батьком сиріт, удів і бідних, покровителем мореплавців.
Вперше він відчув у собі Господній дар оздоровлювати людей, коли подорожував у Палестину, до святої землі. Повернувшись у м. Патар, прийняв чернечий чин, а потім — сан священика.
Певну частину свого життя Святий Миколай присвятив служінню у монастирі. Та одного дня він почув голос Господа з небес: «Це не нива, на якій ти повинен трудитись, йди між люди в світ і там служи мені, щоб прославити в тобі ім’я моє». Святий Миколай послухав Господньої настанови і пішов до людей.
Своїми молитвами він утихомирював бурю на морі, оздоровлював хворих, захищав людей від кривди і творив добрі діла. За такий великий і ревний труд одержав сан архієпископа. Не пишався тим, що мав високе становище: носив простий одяг, їв один раз на день, не прагнув розкоші, пив лише воду, не досипав ночей, весь час перебував у молитві.
Серце Святого Миколая завжди відкрите для всіх, хто з вірою просить допомогти, а він ніколи нікому не відмовляє в настанові і пораді.
З особливим нетерпінням чекають Дня Святого Миколая діти. Тож нехай їхні оченята світяться радістю і щастям не тільки тоді, коли вони виймають з-під подушки дарунки від Святого Миколая, але повсякчас і щоденно. І нехай великий Чудотворець вселяє в наші душі надію і віру на краще майбутнє!
Варвара Мерещук
Газета «Гуцульський Край»
15.12.2007 №50
