Статті · 29 квітня 2014 р.
Океан
Океан (грецьк. Okeanos) (Світовий океан) — безперервна водна оболонка Землі, що оточує материки й острови і має свій особливий сольовий склад. Земля — це водна планета, оскільки Світовий океан займає 70,8 % її території (361 млн км2). У Північній півкулі на частку водної поверхні припадає 60,6 %, а в Південному — 81 %.
Світовий океан ділиться материками на чотири океани. Найбільший і найглибший з них — Тихий океан. За площею — 179,62 млн км2 — він займає половину всієї водної поверхні Землі. Середня його глибина (3980 м) більше середньої глибини Світового океану (3700 м). У його межах знаходиться і найглибша западина — Маріанська (11022 м). У Тихому океані зосереджено більше половини об'єму води Світового океану (710,4з 1341 млн км3).
Другий за розмірами — Атлантичний океан. Його площа 93,9 млн км2, середня глибина 3600 м, найбільша — 8742 м (поблизу Пуерто-Ріко), об'єм 329,7 млн км3. Далі за розміром іде Індійський океан, який має площу 74,9 млн км2, середню глибину 3710 м, найбільшу — 7729 м (поблизу Зондських островів), об'єм води 282,6 млн км3. Найменший і найхолодніший — Північний Льодовитий океан, з площею всього 13,1 млн км2 (4 % Світового океану), середньою глибиною 1220 м (найбільша — 5527 м), об'ємом води 18,1 млн км3. Іноді виділяють Південний океан — умовна назва південних частин Атлантичного, Індійського і Тихого океанів, прилеглих до Антарктичного материка. У складі океанів виділяються моря.
За геоморфологічними і геологічними ознаками в океанах виділяють: підводну окраїну материків (шельф, материковий схил і материкове підніжжя), перехідні зони від океану до материка, зокрема системи острівних дуг з властивим їм інтенсивним вулканізмом і сейсмічністю; ложе океану і серединно-океанічні хребти. Дно океану утворює земна кора океанічного типу з малою потужністю (8-10 км) і відсутністю гранітно-метаморфічного шару. Ложе океану складене з базальтів; на них залягає чохол глибоководних осадів.