Трудові ресурси — частина населення країни, яка володіє необхідними фізичними й духовними здібностями, загальноосвітніми та професійними знаннями для роботи в господарстві. Кількість працездатного населення обумовлюється загальною його чисельністю, віковим і статевим складом (що більше жінок, дітей і людей похилого віку, то нижча питома вага працездатного населення), чисельністю працюючих підлітків та осіб пенсійного віку, межами працездатного віку, встановленого в даній країні. Якщо у визначенні нижньої межі працездатного віку між країнами істотних відмінностей немає (здебільшого 16 років), то різниця в рівнях верхньої межі досягає 20 років. Це пояснюється різною середньою тривалістю життя і матеріальними можливостями суспільства забезпечити пенсіями людей похилого віку. Якщо в більшості країн світу верхню межу працездатного віку встановлено у 60—65 років, то в ряді країн Азії та Африки вік виходу на пенсію визначено у 50 років, а в країнах із високою тривалістю життя (Данія, Швеція) — 67 і навіть 70 років (Норвегія). Близько половини країн світу не встановлює різниці у віці виходу на пенсію чоловіків і жінок. В інших — жінки мають право виходу на пенсію на три (США, Швеція) або п'ять років раніше від чоловіків (Швейцарія, Фінляндія та ін.). До трудових ресурсів України належить працездатне населення: чоловіки у віці від 16 до 60 років, жінки у віці від 16 до 55 років, а також підлітки до 16 років та особи пенсійного віку, які беруть участь у суспільному виробництві. У країнах, що розвиваються і мають високий приріст населення, трудові ресурси складають 50—55% усієї чисельності населення; в Україні та більшості розвинених країн — 61—62% . Питома вага трудових ресурсів серед міського населення вища, ніж серед сільського. Так, у великих і середніх містах вона становить 62—65%, а в сільській місцевості знижується до 56—57%.
