Чорне море — внутрішнє море Атлантич-
ного океану, омиває береги України, Росії,
Грузії, Румунії, Болгарії, Туреччини. Пло-
ща — 422 тис. км 2 , відстань із заходу на схід —
близько 1167 км, з півночі на південь — 624 км.
Найбільший півострів — Кримський, найбільші
затоки — Каркінітська, Каламітська, Феодо-
сійська, Джарилгачська. Середня глибина —
1271 м, максимальна — 2245 м. Береги слабко
розчленовані, найчастіше гористі, стрімчасті,
але в межах континентальної частини України
вони положисті.
У межах України в Чорне море впадають Дунай, Дністер, Південний Буг,
Більша частина моря розташована в субтропічному поясі. Зима тепла
і волога. Температура повітря над акваторією Чорного моря в січні –1...+8 °С,
температура поверхневих вод +8...+9 °С, крім північно-західних і північно-
східних частин, де в суворі зими море замерзає. Літо спекотне й сухе, тем-
пература повітря +22...+25 °C, поверхневих вод — +24...+26 °С. Середня
кількість опадів зростає із заходу на схід від 200—600 до 2000 мм і більше.
Середня солоність — 21,8 ‰.
Води Чорного моря на глибинах понад 50—100 м насичені сірководнем,
що негативно впливає на органічне життя.
У Чорному морі нараховують понад 660 видів рослин і 2000 видів тва-
рин, що живуть переважно у верхньому шарі (над сірководневою зоною).
Промислове значення мають хамса, ставрида, кефаль, камбала, скумбрія,
водорості, мідії, креветки, устриці. Щорічно море дає до 300 тис. тонн біо-
логічних ресурсів. Розвідано промислові запаси газу і нафти. Лікувальне
значення мають грязі чорноморських лиманів. Є бухти, зручні для стоянки
кораблів.
Екологічні проблеми Чорного моря:
— надмірне надходження промислових, побутових і сільськогосподар-
ських забруднень, що обумовлює нагромадження мертвої органічної речови-
ни і збільшення вмісту сірководню;
— зменшення вмісту вільного кисню, що призводить до «цвітіння» води,
а отже, — до масової загибелі риб, молюсків і водоростей у лиманах;
— зменшення поголів’я чорноморської кефалі, скумбрії, ставриди;
— катастрофічне розмноження медуз.
Шість країн Чорноморського басейну утворили Комісію із захисту і від-
новлення Чорного моря. Україна посідає одне з головних місць у вирішенні
регіональної геоекологічної проблеми «Захист і відновлення акваторій Чор-
ного й Азовського морів» (з 1997 p.).
Азовське море — внутрішнє море басейну Атлантичного океану в межах
України і Росії. Площа — 39 тис. км 2 . Середня глибина 4—7 м, максималь-
на — 15 м. Керченською протокою Азовське море з’єднане з Чорним морем.
У море впадає Дон, а також невеликі річки. Є поклади нафти і газу, залізних
руд. З ропи Сиваша одержують кухонну сіль.
Азовське море розташоване в помірному поясі, його клімату властиві кон-
тинентальні особливості. Середня температура повітря у прибережній смузі
узимку –1...–6 °С, улітку +22...+24 °С. Температура поверхневого шару води
влітку +25...+30 °С і вище, узимку 0...+3 °С. Кількість опадів зменшується
із заходу на схід від 500 до 340 мм на рік, солоність води становить 13,8 ‰,
зменшуючись у напрямку гирла Дону до 8 ‰ і менше. Повністю море замер-
зає лише у суворі зими.
Солоність води у морі за останні десятиліття збільшується через скоро-
чення річкового стоку (внаслідок зарегулювання річок водоймищами, забору
води на зрошення полів тощо). Рівень води в Азовському морі підтримується
за рахунок надходження вод з Чорного моря. Солоність води в Азовському
морі зростає, що згубно відбивається на прісноводних видах органічного сві-
ту. У Сиваші солоність води сягає 250 ‰.
Рослинний і тваринний світ Азовського моря характеризується високою
продуктивністю. У минулому море було найпродуктивнішим у світі. Тепер
налічується лише 79 видів риб, з яких промислове значення мають тюлька,
хамса, бички, оселедець.
Останнім часом проблеми Азовського моря значно загострилися: підви-
щується солоність морської води; знижується рівень води; знижується біо-
логічна продуктивність.
Розділ сайту:
