В Україні прийняті закони «Про природно-заповідний фонд України» (1992 p.), Програма перспективного розвитку заповідної справи в Україні «Заповідники» (1994 р.). У них подано класифікацію об'єктів природно-заповідного фонду як національного надбання, визначена соціальна, економічна, екологічна роль природоохоронних комплексів у державі. В Україні зберігаються генофонд рослин і тварин, типові та унікальні ландшафти, здійснюється моніторинг навколишнього природного середовища. Наша держава належить до територій з малою заповідністю. Про це свідчать як кількості, так і площі природоохоронних об'єктів різних категорій відносно до території України.
Дамо визначення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їхнього статусу та завдань.
Категорії природно-заповідного фонду України (станом на 01.01.1996 р.)
|
Категорія |
Кількість |
Площа |
|
|
тис. га. |
% до території країни |
||
|
Природні заповідники |
12 |
119,5 |
0,2 |
|
Біосферні заповідники |
3 |
159,6 |
0,26 |
|
Національні природні парки |
5 |
184,6 |
0,31 |
|
Регіональні ландшафтні парки |
17 |
169,2 |
0,28 |
|
Заказники: загальнодержавного значення місцевого значення |
259 1926 |
341,2 579,7 |
0,57 0,96 |
|
Пам'ятки природи: загальнодержавного значення місцевого значення |
119 2795 |
4,7 14,7 |
0,01 0,02 |
|
Заповідні урочища |
755 |
78,5 |
0,13 |
|
Ботанічні сади |
18 |
1,9 |
0,031 |
|
Дендрологічні парки: загальнодержавного значення місцевого значення |
24 3 |
1,3 0,15 |
0,002 0,002 |
|
Зоологічні сади: загальнодержавного значення |
6 |
0,1 |
0,002 |
|
Парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва: загальнодержавного значення місцевого значення |
84 414 |
5.8 6.9 |
0,01 0,01 |
|
РАЗОМ |
6445 |
1667,9 |
2,76 |
Природні заповідники — це науково-дослідні установи, в яких охороняються типові або унікальні для даної території чи акваторії природні комплекси. Вони повністю вилучаються з господарського використання. Основними їхніми завданнями є збереження природних комплексів, виконання наукових досліджень за станом природних компонентів, протіканням природних процесів і явищ, станом навколишнього природного середовища, розроблення рекомендацій з охорони природи, поширення природоохоронних знань, екологічне і естетичне виховання громадян. За Законом «Про природно-заповідний фонд України», в природних заповідниках забороняються:
будівництво споруд, шляхів сполучення, об'єктів транспорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників, розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку, стоянок транспорту, забороняються також проїзд і присутність сторонніх осіб, домашніх тварин, механічних транспортних засобів, лісосплав, проліт літаків та вертольотів нижче 2000 метрів над землею, подолання літаками звукового бар'єру над територією заповідника;
геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, руйнування геологічних відслонень, порушення ґрунтового покриву та гідрологічного режиму, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення звірів і птахів, порушення умов їхнього оселення, гніздування;
мисливство, рибальство, інтродукція нових видів тварин і рослин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково обґрунтовану ємкість угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком тих, що необхідні для виконання наукових досліджень.
У природному заповіднику допускається:
виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними корінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів заповідника внаслідок антропогенного впливу — відновлення гідрологічного режиму, збереження та відновлення рослинних угруповань, що історично склалися, видів рослин і тварин, які зникають, тощо;
здійснення протипожежних та санітарних заходів, які не порушують режим заповідників; виконання науково-дослідних робіт зі збором колекцій, стаціонарні дослідження на обладнаних ділянках (ключах), природоохоронна освітня і виховна діяльність.
В Україні створені і функціонують природні заповідники: Поліський, Розточчя, Медобори, Канівський, Дніпровсько-Орільський, Луганський, Український степовий, Дунайські Плавні, Ялтинський, Мис Март'ян, Карадазький, Карпатський.
Біосферні заповідники — це природоохоронні науково-дослідні установи з міжнародним статусом. Вони створюються для збереження в природних станах типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів. Ці заповідники утворюють на базі природних заповідників, національних парків. До їхнього складу включають території та об'єкти природно-заповідного фонду інших категорій та земель. Вони належать до світової мережі біосферних заповідників. У межах біосферних заповідників виділяються «зони» за їхнім цивільним призначенням:
заповідна зона — призначена для збереження і відновлення найцінніших природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу;
буферна зона — створюється з метою запобігання негативному впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях;
зона антропогенних ландшафтів — об'єднує території з землекористуванням, лісокористуванням, водокористуванням, поселеннями, рекреацією та іншими видами господарської діяльності.
У біосферних заповідниках можуть бути також території регульованого заповідного режиму (регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища).
Важливо, що наукові дослідження, спостереження за станом навколишнього природного середовища та інша діяльність біосферних заповідників здійснюється на міжнародному рівні. В Україні створені біосферні заповідники — Асканія-Нова, Чорноморський, Карпатський.
