Проблема війни і миру

Запобігання світовій війні залишається найважливішою глобальною проблемою людства. І для цього є всі підстави. Вченими підраховано, що за останні 6 тис. років люди пережили понад 14, 5 тис. воєн, в яких загинуло 3 млрд 640 млн людей. Війна завдає нечуваної шкоди людській популяції і екосистемам. Тільки в період Другої світової війни (1939— 1945) військовими діями була охоплена площа бл. 3,3 млн км2, у ході війни загинуло 55 млн людей. Під час війни в Перській затоці у лютому 1991 р. було висаджено у повітря 1250 нафтових свердловин, внаслідок чого щодня згоряло бл. 1 млн т нафти, забруднюючи повітря на сотні кілометрів від Кувейту. Ракетно-бомбові удари НАТО по військових і цивільних об'єктах Югославії в першій половині 1999 р. призвели до великих пожеж і руйнування, дуже небезпечного забруднення повітря, грунту, вод Дунаю токсичними хімічними речовинами і нафтопродукта­ми. Будь-які військові дії завдають навколишньому природному середо­вищу шкоди, особливо якщо вони ведуться на великій території протя­гом тривалого часу, однак і при короткочасних військових конфліктах можуть виникнути надзвичайні екологічні ситуації, якщо можливий про­тивник застосує сучасні засоби знищення. Навмисні негативні впливи людини на природу і навколишнє середовище у військових цілях отри­мали назву екоциду (біоциду, екологічної війни). У наш час найбільш руйнівний потенціал має зброя масового знищення — ядерна, хімічна і бактеріологічна. Всі компоненти навколишнього природного середови­ща, і насамперед люди, беззахисні перед цими видами зброї.

Ядерна зброя характеризується великою потужністю і різною вра­жаючою дією, яка визначається впливами на навколишнє середови­ще ударної хвилі, світлового випромінювання, проникаючої радіації, радіоактивного зараження і електромагнітного імпульсу. Ударна хви­ля при ядерному вибуху має колосальну руйнівну силу, яка наносить незахищеним людям і тваринам важкі травми, аж до їх загибелі. При надмірному тиску у фронті ударної хвилі (понад 50 кПа) спостеріга­ється повне пошкодження лісового масиву, вириваються з корінням дерева, а у людей розриваються внутрішні органи, переламуються кі­стки. Світлове випромінювання викликає найсильніші опіки відкри­тих ділянок тіла, в тому числі сітчатки очей. У Хіросимі і Нагасакі термічні ураження (опіки) були основними наслідками ядерних вибу­хів. Під впливом проникаючої радіації, що викликається смертонос­ними гамма-променями і нейтронами, у людей і тварин виникає про­менева хвороба, яка у важких випадках закінчується загибеллю. У 70—80-ті pp. було введене поняття «ядерної зими» — різкого і тривалого похолодання, що може виникнути у разі війни із застосуванням термоядерної зброї. При цьому середнє зниження температури повіт­ря над Північною півкулею прогнозується більш ніж на 20 °С. Гранді­озні пожежі, які неминуче будуть супроводжувати ядерні вибухи, ство­рять величезну масу газоподібних домішок і диму, які спричинять за­темнення поверхні Землі («ядерної ночі») на багато тижнів і навіть місяців. «Ядерна зима» — це глобальна екологічна катастрофа, яка у разі її виникнення буде руйнівно діяти на основні природні екосисте­ми Землі і призведе до знищення людства.

Хімічна зброя призначена для отруєння людини і біоти за допомогою бойових отруйних речовин — газів, рідини або твердих речовин. Засоби їх застосування: ракети, міни, снаряди, бомби або розпилення з літаків. Хімічні отруйні речовини здатні укорінюватися і пересуватися по трофі­чних ланцюгах, створюючи високу токсичну небезпеку для життєдіяль­ності організмів. У великих кількостях хімічна зброя застосовувалася під час Першої світової війни і у В'єтнамі. У 1914—1918 pp. бойові отруйні речовини, в основному іприт, спричинили загибель 10 тис. людей і 1,2 млн людей зробили інвалідами. У наш час створений принципово новий клас бойових отруйних речовин нервово-паралітичної дії (зарин, табун, зоман тощо), а також отруйні речовини психогенної, загальноотруйної і задуш­ливої дії. Всі вони негативно впливають на природні екосистеми, викли­каючи масові ураження людей, загибель великої частини популяцій будь-яких хребетних тварин, рослин. У В'єтнамі бойові отруйливі речовини застосовувалися в основному у вигляді дефоліантів (гербіцидів), що призводило до втрати рослинами листя, порушення росту, а згодом і до їх повної загибелі.

Внаслідок розпилення армією США понад 100 тис. т дефоліантів (ге­рбіцидів) у В'єтнамі було знищено 12 % лісів, 40 % мангрів і понад 5 % сільськогосподарських угідь. Зі 150 видів птахів залишилося 18, майже повністю зникли комахи, багато рослин загинуло як біологічний вид. Великої шкоди було заподіяно здоров'ю 1,6 млн вьєтнамців. Понад 7 млн людей були вимушені покинути райони, де була застосована хімічна зброя. Автори звіту Американської академії наук вважають, що рослинність В'єтнаму і Камбоджі зуміє подолати наслідки цього масованого застосу­вання знищувальних бойових речовин тільки через десятиріччя, якщо не через сторіччя. У ході військових дій у 1961 — 1975 pp. у В'єтнамі, Лаосі і Кампучії американські війська використали не тільки хімічну зброю. Широко застосовувалася тактика «випаленої землі». Внаслідок масова­ного бомбардування утворилися величезні площі антропогенного бедленда (від англ. «погані землі»). За допомогою могутніх бульдозерів зрізали­ся під «корінь» тропічні ліси разом з грунтом, затоплялися прибережні території, широко застосовувався напалм (запалювальна суміш) тощо. Саме в період війни в Індокитаї А. Гальфсоном (1970) був уперше введе­ний термін «екоцид» (екологічна війна).

Бактеріологічною (біологічною) зброєю називають бактеріальні засо­би (бактерії, віруси), отрути (токсини), призначені для масового уражен­ня людей. Використовуються за допомогою живих переносників захво­рювань (гризунів, комах тощо), або у вигляді боєприпасів, начинених зараженими порошками або рідиною. Бактеріологічна зброя може ви­кликати масові інфекційні захворювання людей і тварин чумою, холе­рою, сибіркою та іншими хворобами, навіть попадаючи в їх організм у малих кількостях. Багато бактерій здатні утворювати спори, які можуть зберігатися в ґрунті протягом десятиріч. Ліквідація усіх видів зброї масо­вого знищення — єдиний реальний шлях запобігання глобальній еколо­гічній катастрофі, пов'язаній з воєнними діями. Зараз зброя масового знищення загрожує самому існуванню планети. Потужність накопиче­них запасів ядерної зброї в 80-ті pp. XX ст. оцінювалася в 3,5 т тротилово­го еквіваленту на кожного жителя Землі. Як і раніше на гонку озброєнь витрачається до 1 трлн дол. на рік, в арміях держав світу зайнято понад 25 млн людей.

Розділ сайту: