Одна з глобальних проблем — економічне відставання держав, що розвиваються. У рамках світового господарства розподіл праці здійснюється таким чином, що за найбільш розвиненими в економічних відносинах державами закріплена роль світових промислових центрів, у той час як країни, що розвиваються, виконують роль аграрно-сировинної периферії. Розвинені країни різними методами експлуатують природні, трудові ресурси країн, що розвиваються, перешкоджають створенню в них самостійної економіки. При низькому рівні економічного потенціалу, в умовах стрімкого приросту населення, країни, що розвиваються, були змушені брати великі позики у міжнародних фінансових установ. Але по мірі зростання обсягу кредитів зростала і кабала. У даний час заборгованість країн «третього світу» становить 1,25 трлн дол. і продовжує зростати.
У 1977 р. країни, що розвиваються, виплатили кредиторам тільки по відсотках 15 млрд дол.; у 1986 р. — вже 70 млрд дол. Борг лягає важким тягарем на населення держав. У країнах, що розвиваються, зараз нараховується 700 млн голодаючих, 1,5 млрд людей позбавлені медичної допомоги, у крайній бідності проживає 1 млрд людей.
