Площа — 33,8 тис. км2.
Населення — 4,38 млн. осіб.
Столиця — Кишинів (754 тис. осіб).
Географічне положення. Республіка Молдова розташована у Центрально-Східній Європі, займаючи межиріччя Пруту і Дністра, тільки незначна частина її території розміщена на лівобережжі Дністра. Вона простягається на 350 км. з півночі на південь і на 150 км. із заходу на схід. Незважаючи на невелику площу і незначну кількість населення, Молдова займає помітне місце в регіоні. По-перше, вона контролює разом з Румунією важливу водну транспортну артерію Європи — Дунай. По її території протікає ще одна велика ріка — Дністер. По-друге, сприятливі природні умови, насамперед агрокліматичні характеристики та ґрунти, мають важливе значення для розвитку сільського господарства. На півночі, сході та півдні Молдова межує з Україною (протяжність кордону — 1194 км.), на заході — з Румунією.
Негативною рисою географічного положення країни є відсутність прямого виходу до моря (вихід до моря здійснюється через ріки Дністер і Прут).
Молдова розміщена на перетині важливих транспортних шляхів від Балтійського до Чорного морів, а також з Європи в Азію. Вона входить до багатьох міжнародних політичних та економічних угруповань (Організації Чорноморського економічного співтовариства, "Дунайської комісії").
Політичний устрій. Територія Молдови постійно була складовою частиною різних державних утворень — князівства Молдовського, Османської імперії, Російської імперії, королівства Румунії і, врешті, ЄРСР. Та й сьогодні суверенітет Молдови обмежений через присутність російських миротворчих сил, які намагаються врегулювати конфлікт у Придністров'ї.
Процес освоєння території сучасної Молдови почався ще у І ст. до Христа, коли племена готів і даків створили тут дакоготську державу. У 106-273 рр. територія Молдови входила до складу Римської імперії. З IV ст. цю територію заселили проукраїнські племена антів, з IX ст. — тиверці та уличі. При змішуванні слов'янських і романських племен виникла етнічна спільність волохів, яких вважають найближчими предками молдован.
З X ст. Молдова перебувала у сфері впливу Київської держави, у XII- XIV ст. вона входила до складу Галицько-Волинського князівства (галицькі купці в цей час заснували на Дунаї Малий Галич). У ХІІ - першій половині XIII ст. втікачі з Галицько-Волинської держави (берладники) заснували на півдні Молдови Берладське князівство.
У ході російсько-турецьких воєн наприкінці XVIII ст. Молдова то потрапляла під вплив Росії, то знову поверталася до Туреччини. У 1828 р. Росія окупувала Молдову і за Андріянопільським договором (1829 р.) здобула над нею співпротекторат. У 1856 р. в результаті Паризького конгресу Молдова об'єдналась з Волощиною під назвою Румунського воєводства.
Під час Першої світової війни Молдова була ареною політичних подій і в 1918 р. відійшла до складу Румунії (крім Бессарабії за Дністром), де перебувала аж до початку Другої світової війни.
На бессарабській частині Молдови у 1924 р. була утворена Молдавська Радянська Автономна Республіка з центром у м. Балта. Після 1940 р. лівобережна і правобережна частини були об'єднані й створена Молдавська Радянська Соціалістична Республіка. Під час Другої світової війни Молдову знову захопила Румунія. У 1944 р. вона була включена до складу СРСР. Суверенітет Молдова проголосила 23 червня 1990 р., а незалежність — 27 серпня 1991 р.
За формою правління Молдова — президентсько-парламентська республіка, за адміністративно-територіальним устроєм — унітарна держава. Адміністративно-територіальний поділ — 10 жудеців і Гагауз-Ері (Гагаузька автономія з центром у м. Комрат). Жудеці створені на основі об'єднання колишніх 38 районів. Столиця — Кишинів. Глава держави — президент. У межах Молдови існує не приєднана Придністровська Молдовська Республіка зі столицею в Тирасполі (4,03 тис. км2, 740 тис. осіб). Молдова не визнає Придністровської Молдовської Республіки (за адміністративно-територіальним поділом це Тираспольський жудець). Країнами — гарантами виконання угод між ними є Україна і Росія.
Державну владу в країні представляють президент і парламент. Парламент Молдови складається з двох палат: палати законодавців і палати представників. Судову владу представляє Верховний Суд Молдови, а також районні і міські суди.
Для політичної системи Молдови характерна багатопартійність. У парламенті Молдови до президентських виборів 2000 р. було представлено 13 політичних партій і ряд незалежних кандидатів. Основну кількість місць займали представники Демократичної Аграрної Партії, Союзу Соціалістичних Партій і Руху за Рівноправність і Свободу, Християнсько-Демократичного Народного Фронту, Блоку селян і інтелектуалів. Крім цих партій існують ще Націонал-Цараністська Партія Молдови, Комуністична Партія Молдови, Ліберальна Партія Молдови, Партія Відродження і Злагоди та ін.
Гострою політичною проблемою Молдови є відносини з її західним сусідом — Румунією. Історична близькість Молдови і Румунії зумовила те, що деякі політичні сили країни намагаються приєднати її до Румунії. За приєднання до Румунії виступають парламентський блок аграрників та інтелектуалів, Християнсько-Демократичний Народний Фронт Молдови. Представники цих партій вимагають румунізації країни, запровадження офіційної румунської мови. Проти румунізації виступають Аграрно-Демократична партія Молдови, Соціалістична партія, Комуністична партія Молдови.
Природно-ресурсний потенціал. Геологічна будова території Молдови досить складна. Тут виділяються три основні геологічні структури: окраїнна частина Східноєвропейської (Руської) платформи (на півночі), Перед добруджинський прогин (південні райони) і схил кристалічного масиву Добруджа (крайній південь країни). Близькість Карпат зумовила сейсмічність території (7-8 балів).
Молдова бідна на корисні копалини. Найбільш цінними є будівельні матеріали, зокрема білий вапняк. Поклади вапняків є поблизу Кишинева, Оргіїва, у північно-західній Молдові та в долині Дністра. Важливе значення мають поклади особливого вапняку, який використовується для рафінування цукру. У середній течії Дністра розвідані запаси цементної сировини. У багатьох місцях знайдені і розробляються поклади глин, суглинків, бентонітів, пісків, пісковиків, гіпсу, гравію. Всього в Молдові розвідано близько 260 родовищ мінеральної сировини. Але цих ресурсів недостатньо, тому більшість з них, особливо паливні, Молдова імпортує з інших країн — України, Росії, Румунії та ін. Це ставить її в певну залежність від цих держав.
Рельєф Молдови сильно розчленований, рівнинно-горбистий. У її середній частині розташована Центрально-Молдовська височина (350-400 м.), яка на північному сході та сході змикається з Придністровською височиною (300-350 м.), на півночі і північному заході — з Північно-Молдовською (Бєльською) горбистою рівниною (150-200 м.). На півдні простягається Південно-Молдовська рівнина (Буджак), що дуже порізана ярково-балковою сіткою. Вона поступово знижується на південь, де переходить у Причорноморську низовину. На заході рівнини піднімаються Баймаклійські висоти (до 300 м.). На лівобережжя Молдови заходять відроги Подільської височини, що розчленовані долинами притоків Дністра.
Клімат Молдови помірно теплий з короткою теплою зимою і тривалим жарким літом. Середня температура липня від + 19,5°С на півночі до 23 °С на півдні, січня відповідно — від -5,4°С до -3°С. Найбільша кількість опадів спостерігається в підвищених центральних і північних районах (450-500 мм.), найменша на півдні (300-400 мм.). В окремі роки (особливо на півдні) бувають посухи. Вегетаційний період триває понад 200 днів (з половини березня до кінця жовтня), що дає змогу вирощувати теплолюбиві культури.
Країна небагата поверхневими водами: щільність річкової мережі коливається від 0,1 до 0,4 км/км2. Особливе значення мають ріки Дністер і Прут, які на 92% забезпечують потреби Молдови у воді (водами Дністра забезпечуються Кишинів, Тирасполь, Бендери).
Дністер має водозабірний басейн площею 72,1 тис. км2, середньорічна витрата води становить 317 м3/с. Площа басейну Пруту — 27,5 тис. км2, середньорічна витрата — 76 м3/с.
Великий об'єм стоку (45%) припадає на час весняних повеней (наприклад, витрата води на Дністрі становить тоді 3430 м3/с).
У зимові місяці обидві ріки часто замерзають. Дністер у середній і нижній течії, а Прут тільки в нижній є судноплавними ріками.
Велике природне багатство Молдови — ґрунти, особливо чорноземи (типові, звичайні та ін.). Вони поширені, головним чином, в межах Північно-Молдовської та Південно-Молдовської рівнин. На півдні поширені південні чорноземи, але їх використання через нестачу води є незадовільним. На височинах переважають бурі лісові та сірі лісові ґрунти (вміст гумусу 80-180 т/га), по долинах великих рік — алювіально-лучні ґрунти.
Ґрунтово-кліматичні умови зумовлюють зміну природної рослинності з півночі на південь від зони широколистяних лісів до лісостепу та степу.
Зона широколистяних лісів (бук, дуб) займає підвищену і більш багату на опади частину території (Центрально-Молдовська височина, Придністровська височина). Ліси найкраще збереглися на Центрально-Молдовській височині, де створено природні резервати. Загалом вирубка лісу в Молдові обмежена, деревина в основному імпортується з Росії.
Лісостепова зона займає горбисту місцевість від м. Бєльці на півночі до нижньої течії Пруту в Південній Молдові, а також на відрогах Подільської височини. Природна рослинність складається тут з трав, кущів та низькорослих дерев, які через значну сільськогосподарську освоєність території майже знищені.
Степова зона займає Буджацьку низовину і тераси нижнього Дністра. Упродовж тисячоліть ця територія використовувалась для вигінного тваринництва.
Населення. Чисельність населення Молдови становить 4,38 млн. осіб.
У статевій структурі населення переважають жінки (52,9%). Демографічна ситуація в країні більш сприятлива, ніж в сусідніх країнах. У 1993 р. народжуваність у Молдові становила 17%, смертність — 10, відповідно природний приріст — 7%.
У віковій структурі населення переважають молодь і люди середнього віку. На середину 2000 р. частка осіб у віці 0-14 р. становила 23%, 15-64 — 69%, 65 р. і старших — 10%.
Молдова має високу щільність населення — 127 осіб/км2 (Україна — 85,6, Румунія — 98,1, Болгарія — 81,1, Угорщина — 110 осіб/км2). Найбільша щільність — у придністровських районах, найменша — у південних.
У релігійному складі переважають віруючі румунської та російської православної церков.
У селах проживає 54% населення, у містах — 46%. За період 1995- 2000 рр. середній щорічний приріст міського і сільського населення був однаковий і становив 0,02%. Донедавна для країни було характерне постійне зменшення кількості сільського населення, яке зараз призупинилось. У зовнішніх міграціях переважає еміграція. Молдова ще у 80-ті роки мала від'ємне сальдо міграції (щорічно в Росію виїжджали 1-3 тис. осіб). У 1992 р. Молдову покинули 37 тис. осіб, з них 10 тис. осіб виїхали до Росії.
На фоні відносно щільної мережі міських поселень (21 місто та 47 смт.) виділяється столиця Молдови — м. Кишинів (754 тис. осіб). Другу групу утворюють міста -"сто тисячники": Тирасполь (186 тис. осіб), Бєльці (165 тис. осіб), Бендери (142 тис. осіб). Решта міст належать до малих. Молдовські села, як правило, великі, багато з них за людністю не поступаються невеликим містам.
У цілому країна добре забезпечена трудовими ресурсами. У господарстві зайнято 2 млн. осіб, що сприяє розвиткові працемістких галузей сільського господарства і промисловості.
Корінне населення країни — молдовани, народ, що належить до романської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Вони становлять більшість населення Молдови — 64,5%.
Кількість молдовського населення до 80-х років зменшувалась у відсотковому відношенні, але у 80-х роках внаслідок внутрішньо-радянських міграцій кількість молдовського населення зросла з 63,9% (1978 р.) до 64,5% (1989 р.).
Більша частина молдован — сільські жителі (60,5%) і менша — міські (39,5%). Молдовани розселені по всій країні, але найбільш компактно вони живуть у центральних районах. Молдовське населення утворює абсолютну більшість також у малих і середніх містах (Унгень, Оргіїв, Флорешть), відносну більшість — у великих містах, найнижча частка — у Кишиневі (49,2%).
Українці — друга за величиною етнічна група Молдови (13,8%). Вони утворюють абсолютну більшість у таких містах: Рибніца, Брічани, Атаки, а також в численних селах на схід від Дністра та на півночі Молдови. В етнічному складі населення Придністровської Молдовської Республіки частка українців становить 30%, тому Україна надзвичайно зацікавлена у якнайшвидшому вирішенні придністровської проблеми.
Частка росіян у результаті планового заселення протягом останнього часу постійно зростала: з 10,6% у 1959 р. до 13,0% у 1989 р. Росіяни проживають виключно у містах. У Дністровську вони утворюють абсолютну більшість, у Тирасполі і Бендерах — відносну більшість.
Гагаузи — християни — ортодокси, зрусифіковані вихідці з Туреччини — живуть на півдні Молдови: в містах Комрат, Чадир-Лунґа, Вулканешть, а також у навколишніх селах. Частка гагаузів у населенні Молдови становить приблизно 3,5%. Малий етнос після утворення Молдови проголосив "Гагаузьку республіку". Гагаузи залишаються у складі держави, але вимагають особливого статусу.
Болгари становлять приблизно 2,0% загальної кількості населення країни і проживають переважно на півдні.
Частка колись багаточисельного єврейського населення зменшилася внаслідок від'їзду євреїв з 3,3% у 1959 р. до 1,5% у 1989 р. Найбільша кількість євреїв проживає у Кишиневі (35 тис. осіб), Бєльцях (9 тис. осіб).
Крім того, в країні проживають білоруси, поляки, цигани та представники інших етносів.
Структура господарського комплексу. Розрив господарських зв'язків у межах СНД, а також негативний вплив війни у Придністров'ї, де були зосереджені потужні індустріальні об'єкти, призвели до тяжких наслідків. За 1990-1995 рр. ВВП країни зменшився на 61%, промислове та сільськогосподарське виробництво скоротилося відповідно на 56 та 34%. У 1998 р. виробництво валового внутрішнього продукту на душу населення становило тільки 374 долари США.
Як у більшості країн перехідної економіки, у господарському комплексі Молдови переважає виробнича сфера (71%). Провідне місце відіграє АПК, представлений сільським господарством та іншими галузями, функціонально з ним пов'язаними.
На сільське господарство Молдови припадає більше половини всього національного доходу, а на переробну сферу АПК — більше 40% продукції промисловості.
Основна галузь сільського господарства — рослинництво, на частку якого припадає 2/3 валової продукції сільського господарства.
Загальна площа сільськогосподарських угідь — 2,5 млн. га. (74 % усієї площі країни). З них на ріллю припадає 68% угідь, решта становлять виноградники та плодово-ягідні насадження, пасовища та сіножаті.
Для Молдови характерна висока розораність території, але забезпеченість землею низька (на од\жителя припадає 0,4 га. ріллі). Резервних земель для розширення сільськогосподарських угідь практично немає. У Придністров'ї та в низов’ях Пруту проводиться суцільне, а на решті території — вибіркове зрошення (площа зрошуваних земель — 270 тис. га).
Провідні галузі землеробства — виноградарство і садівництво. За площею виноградників (до 200 тис. га.), валовим збором та експортом винограду Молдова займає одне з перших місць в СНД. Виноградарство найбільш інтенсивно розвивається в центральній та південно-західній частинах держави.
Сади в Молдові займають найбільшу площу (більше 200 тис. га.). Вирощують яблука, персики, абрикоси, сливи, вишні. Особливо багато садів є на південному заході держави.
Овочівництво розвинене на поливних землях Придністров'я, заплавах Пруту, Реуту та інших річок.
***** Кессон – незаменимый агрегат для обеспечения беспроблемного доступа к воде. Он превосходно защитит скважину от промерзания в холодный сезон и убережет источник питьевой воды от попадания в него сточных и грунтовых вод, что особенно важно, если участок находится в низине. Поэтому кессон на скважину на своем земельном участке просто необходим.
Значна частина фруктів та овочів переробляється на консервних заводах в Тирасполі, Кагулі, Калараші.
З технічних культур у Молдові вирощують тютюн, цукровий буряк, соняшник. Основні посіви тютюну розміщені на Придністровській височині. Центр ферментування тютюну — Оргіїв, виробництво тютюнових виробів — Кишинів. Цукровий буряк вирощують на північному заході держави. Виробництво цукру здійснюється на старих переробних підприємствах у Бєльцях, Рибніці, а також на нових у Дрокії, Брічанах.
Велика частина сільськогосподарських угідь зайнята під зерновими культурами (43%), 15% площі якої становлять посіви пшениці та кукурудзи, на решті площі вирощують овес, жито, ячмінь та інші культури. Врожайність зернових у Молдові була значно вищою, ніж в середньому по СРСР (у 1990 р. 34 ц/га проти 19,9 ц/га). Основні посіви зернових знаходяться у північних та південних районах країни.
Основний напрям тваринництва — молочно-м'ясне скотарство.
Для переробки продукції тваринництва в Молдові діють великі та малі переробні підприємства: молокопереробні — в Бєльцях, Кишиневі, Унгенах; м'ясо переробні в Кишиневі, Бєльцях, Чєадир-Лунзі та ін.
Крім АПК в Молдові розвивається і машинобудівний комплекс. Машинобудування і металообробка спеціалізуються на приладобудуванні, обчислювальній і робототехніці, електротехніці, тракторобудуванні, центрами яких є Кишинів, Бєльці, Тирасполь, Бендери. У Рибніці функціонує переробний металургійний комбінат.
Електроенергетика Молдови представлена Молдовською ДРЕС (2,5 млн. кВт.), яка знаходиться на території Придністровської Молдовської Республіки і не працює для потреб всієї країни. Інші електростанції (ТЕЦ в Кишиневі і Бєльцях, Дубоссарська ГЕС на Дністрі) невеликі за потужністю.
Основні центри легкої промисловості: Тирасполь (текстильна галузь), Бендери (текстильна, шкіряно-взуттєва галузі), Кишинів (трикотажна, швейна, шкіряно-взуттєва, хутрова галузі), Унгени (виробництво килимів) та ін.
Будівельний комплекс представлений заводами з виробництва будівельних матеріалів і конструкцій в Кишиневі, Тирасполі, Рибніці, Бендерах, Бєльцях, цементними заводами в Рибніці та Резині.
Деревообробна промисловість працює на привізній сировині і представлена виробництвом меблів і тари в Кишиневі та Тирасполі.
Молдова має добре розвинену систему залізничного та автомобільного транспорту. Основні залізничні магістралі: Тирасполь-Кишинів-Унгень; Тирасполь-Рені. Річковий транспорт набув найбільшого розвитку на Дністрі та в нижній течії Пруту. Певні перспективи має освоєння невеликої ділянки на лівому березі Дунаю (1 км.). Довжина судноплавних шляхів у Молдові становить 1100 км.
Зовнішні зв'язки. Зовнішньоторговельний оборот Молдови — 346 млн. доларів (1993 р.). Експорт — 164 млн. доларів. Імпорт — 182 млн. доларів. У зовнішньо торговельному обороті переважає імпорт.
У структурі експорту переважають продукція сільського господарства і харчової промисловості (52%), продукція легкої промисловості (20), продукція машинобудування і металообробки (17), У структурі імпорту — продукція машинобудування і металообробки (29), продукція легкої промисловості (20), енергоносії (10), деревина (5%).
Оскільки Молдова тривалий час перебувала в рамках єдиної системи СРСР, після розпаду Союзу основними її торговельними партнерами залишилися Росія (60% зовнішньоторговельного обороту Молдови у 1993 р.) і Україна (20%). Зараз їх частка дещо скоротилась за рахунок зростання питомої ваги у зовнішньоторговельному обороті Молдови західних країн. З цих держав основними торговельними партнерами є Румунія (35%) зовнішньоторговельного обороту Молдови з західними державами), а також Німеччина — 16%, Болгарія — 10, Нідерланди — 10%.
Дуже важливими для Молдови є стосунки з Україною, особливо створення спільних підприємств з переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, а також прикордонне співробітництво
