У тропіках, де навіть у суворі зими ночами не буває заморозків, а погода протягом року волога, ростуть т. зв. дощові ліси. У басейні Амазонки, на узбережжі Гвінейської затоки і в Центральній Африці, на південному сході Азії і півночі Австралії температура протягом усіх місяців практично не змінюється. У той же час на гірських схилах тут можна провести умовну межу між нижнім поясом, де завжди жарко, і висотами, на яких прохолодно: рівнинні дощові ліси змінюються гірськими. Рівнинні дощові ліси — найбагатша видами екосистема планети: тут на одному гектарі їх зустрічається більше, ніж у будь-якому іншому місці. Це широколисті, в основному вічнозелені види; для відносно відкритих ділянок характерні пальми. Кора дерев тонка і гладка, а від основи стовбурів часто променями розходиться сплющене т. зв. дошковидне коріння, що виконує опорну функцію. На багатьох низьких деревах квітки утворюються на стовбурах і товстих старих гілках (кауліфлорія), а не біля кінців молодих пагонів, як в лісах інших природних зон. Постійні тепло і висока вологість сприяють зростанню повзучих рослин — ліан. Деякі з них обвивають стовбури і залишаються у тінистому підпокривному ярусі. Інші, які потребують більше сонця, розкидають своє листя над високими кронами, а з грунтом їх зв'язують товсті дерев'янисті стебла, які зависають на навколишніх гілках, нерідко обламуючи їх.
Клімат дощового лісу дозволяє розвиватися великій кількості епіфітів, тобто видів, що вкоріняються на інших рослинах, але не паразитують на них: воду і живильні речовини епіфіти отримують з атмосферних опадів і сміття, що скупчується на поверхні їхніх опор. Уздовж річок у зоні тропічних дощових лісів тягнуться великі болота: рясні дощі призводять до регулярних високих паводків, і в заплавах постійно зберігаються затоплені ділянки. У болотяних лісах часто домінують пальми, а видова різноманітність тут менша, ніж на більш сухих місцях. По берегах естуаріїв і в інших захищених від штормів ділянках морського узбережжя мулка припливо-відпливна смуга (літораль) зайнята мангровими чагарниками. Для дерев цього фітоценозу характерне товсте коріння, на зразок тонких жердин, що відходять від стовбурів і нижніх гілок, а також дихальне коріння, що стирчить з мулу вертикальними стовпчиками. У рівнинних дощових лісах виростає багато порід, що дають цінну деревину, в тому числі сандалове і червоне дерево. Крім того, ці фітоценози — джерело натурального каучуку, американського горіха, хініну та інших важливих продуктів. Дощові тропічні ліси називають в Амазонії сельвою, або гілеєю. Термін «джунглі» — індійського походження і означає дуже густу, майже непрохідну гущавину.
