Синдром хронічної втоми – сумне придбання нашого сторіччя, яке називають ще хворобою цивілізації. Основними симптомами є знесилення, швидка втомлюваність, слабкість, наростаючі розлади уваги, більша, ніж зазвичай подразливість, нестійкість емоційного стану, апатія; наростаючі або повторювані головні болі, які не пов'язані з якою-небудь хворобою; сон, який не відновлює сили, і неспання, яке проявляється нічним безсонням і сонливістю вдень; прогресуюче зниження працездатності; біль у великих суглобах і хребті; різкі зміни у вазі; погіршення пам’яті, зниження уваги, постійна дратівливість, поганий настрій.
Типовим для цього періоду є і більш інтенсивне куріння, ніж зазвичай, а також вживання алкоголю, яке повинно, на думку хворих, знімати симптоми, а в результаті, навпаки, призводить до іншої серйозної проблеми - побутового пияцтва.
Як правило, людина вже просинається втомленою: відкриває очі і розуміє, що не має сили й бажання піднятися. Причому нездужання, що спостерігається при цьому захворюванні, в корені відрізняється від щоденного фізичної або розумової втоми.
Звичайна втома проходить після відпочинку або зміні діяльності, у цьому ж випадку вона не тільки не проходить, але постійно наростає. Занепад сил часто супроводжують гарячкові стани, субфебрильна температура (37,10-37,30), головний біль, уповільнення рухових координацій, м'язовий дискомфорт, артралгії, хворобливість лімфовузлів, зниження пам'яті і депресивні стани.
Іноді до симптомів можуть бути віднесені фарингіти, болі в горлі, болі в грудях, запаморочення, сплутаність мислення та стан тривоги, а також інші мало специфічні симптоми, походження яких досі не з'ясовано. Провідним симптомом синдрому є дуже швидка нервова виснаженість.
В даний час ця проблема починає носити глобальний характер, який говорить про важливість даної патології в процесі розвитку сучасного суспільства. Пов’язано формування цього досить поширеного на сьогоднішній день захворювання, у першу чергу, з особливостями і темпом життя, відсутністю впевненості у завтрашньому дні, зумовленою соціальними факторами. До причин також можна віднести надмірне емоційно-психічне навантаження, яке часто відчуває людина в сучасному світі, а також несприятливі умови навколишнього середовища.
Синдром хронічної втоми може виникнути в будь-якому віці, але найчастіше вражає людей у віці 40-50 років. У жінок діагностують синдром хронічної втоми набагато частіше, ніж у чоловіків, але це можна пояснити тим, що жінки частіше звертаються до лікаря. Крім того люди з надмірною вагою, які ведуть малорухливий спосіб життя, більш схильні до розвитку синдрому хронічної втоми.
На початковому етапі навіть ретельне клінічне обстеження не допомагає встановити соматичні причини подібного стану організму, а те, що симптоми розвиваються прогресивно, не пояснюється ніякими соматичними захворюваннями. І так як ні лабораторні аналізи не фіксують патологічних змін у складі сечі або крові, ні рентгенологічні, ні УЗД дослідження, то лікарями зазвичай ставиться діагноз – невротичний розлад. Курси лікування, що при цьому призначаються, як правило, не дають взагалі ніяких результатів. Таким чином, відбувається тільки погіршення стану хворого, яке може привести до різких розладів пам'яті та психіки.
Початок хвороби часто відбувається в той період, коли людина переживає стрес або опиняється в незвичній для себе ситуації, яка вимагає великих зусиль. Такими ситуаціями можуть стати звільнення або зміна місця роботи, розлучення або смерть близького.
При розвиненому синдромі хронічної втоми, лабораторні аналізи вже фіксують порушення норми показників аналізу крові, зміни в роботі печінки. Особливістю цього захворювання також є те, що одні захисні функції організму виявляють підвищену активність, у той час як інші опиняються пригнобленими. Причому стан хворого постійно змінюється.
Причини виникнення синдрому хронічної втоми ще недостатньо вивчені, а ось фактори, що сприяють появи хвороби добре відомі – це тривалі хвороби, стреси, інтенсивні розумові навантаження, ендокринні захворювання.
Незважаючи на стрімкий розвиток сучасної медицини, лікування синдрому хронічної втоми йде без особливих успіхів. Однак медики згідні з тим, що лікування обов’язково має бути комплексним і включати в себе: чіткий щадний режим відпочинку і фізичних навантажень; вітамінізацію організму препаратами вітамінів групи В (В1, В6, В12) і вітаміну С; активні методи нормалізації емоційно-психічного стану, такі як групова психотерапія; в обов'язковому порядку - тривалі піші прогулянки тривалістю не менше 2-3 годин.
Часто при даному синдромі до піших прогулянок додається курс лікувальної фізкультури, гідротерапії або масажу. Масаж вважається одним з найефективніших способів боротьби із захворюванням, тому хворим часто призначається щоденний масаж всього тіла або частковий масаж комірцевої зони, плюс обов'язковий масаж, який включає в себе елементи мануальної терапії. Це дає одночасно і активізуючий, і релаксуючий ефект. До дієвих методів лікування синдрому хронічної втоми відносяться також киснетерапія і контрастний душ.
Часто при цьому захворюванні рекомендується такий нетрадиційний спосіб лікування, як голковколювання, яке сприяє відновленню правильного функціонування внутрішніх органів, зменшує можливі больові синдроми і наповнює тіло життєвою енергією.
Не дивлячись на всі складнощі діагностики та виявлення цього захворювання, при появі тривожних симптомів, потрібно обов'язково звертатися до лікаря, так як залишений без медичної допомоги синдром хронічної втомиможе стати початком серйозних захворювань нервової системи і психіки.
Боротися з синдромом хронічної втоми на даний час здатна тільки сама людина. Сучасна медицина не може його перемогти. Існують спеціальні препарати, що можуть тимчасово полегшити стан хворого. Однак незабаром, після відміни їх прийому, усі симптоми можуть повернутися.
І все ж без спеціальних препаратів обійтися теж не вийде. Необхідно тільки розуміти, що препарати від втоми – це тимчасова міра, яка допоможе вийти з синдрому хронічної втоми.
В першу чергу, необхідно змінити власний розпорядок дня. Синдром хронічної втоми чудово лікується за допомогою банальної зміни обстановки. Бажано також наповнити своє життя помірною фізичною працею.
Також можна порекомендувати на деякий час переїзд в село і зайнятися землеробством.
Загалом при лікуванні синдрому хронічної втоми лікувати треба не тіло і голову, а душу людини. Важливим фактором є вміння лікаря повернути своєму пацієнтові почуття радості від життя і та від подій, що відбуваються навколо нього.
Інна Сливінська,
методист обласного методичного кабінету
НМЦ ЦЗ та БЖД Рівненської області
nmc-rivne.ucoz.ua
