Соломонові Острови — держава (з 1978 р.) на однойменних вулканічних островах у Тихому океані, член Британської Співдружності націй.
Площа 29,8 тис. км2, населення 0,2 млн людей (1980). Столиця — Хоніара. Глава держави — королева Великобританії, представлена генерал-губернатором. Законодавчий орган — Національний парламент. Політичні партії: Група за національну єдність і примирення, Ліберальна партія Соломонових Островів тощо. Серед віруючих переважають християни-протестанти: 34 % — англікани; 17 % — євангелісти; 11 % — методисти і пресвітеріани та інші. Є католики — 19 %, прихильників традиційних вірувань — 4 %.
Високі вулканічні острови лежать на підводному хребті, який повільно опускається. Є згаслі і діючі вулкани, гарячі джерела. Часто бувають землетруси. Гірські ланцюги займають майже всю поверхню островів. Між горами — глибокі і вузькі долини. Вздовж узбережжя тягнуться низовини. На великих островах багато гірських річок. На кораловому острові Реннелл знаходиться найбільше в Океанії озеро Тінггоа. Гори покриті густими вологими лісами (цінні породи дерев). Савани є тільки на північному сході острова Гуадалканал. На островах водяться опосум, лісова миша, великий ховрах (зустрічається тільки тут). Понад 150 видів птахів. У мангрових болотах живуть крокодили. Клімат екваторіально-тропічний. Середня температура в лютому 27 °С, у серпні 23—24 °С (вночі знижується до 3—5 °С). Річна кількість опадів — 2—3 тис. мм. Серед корінних жителів до XX ст. був поширений канібалізм. Після відкриття островів у 1568 р. знову європейські мореплавці з'явилися тут у XVII— XVIII ст. (А. Тасман, Л. Бугенвіль, Ж. Лаперуз). Криваві зіткнення між работорговцями, вербувальниками робочої сили (в кінці XIX ст. — на початку XX ст. вони вивезли на плантації 40—60 тис. жителів островів) і корінними жителями використала Великобританія і встановила в 1893— 1900 pp. протекторат над архіпелагом. У 1960 р. Наглядова рада при британському верховному комісарові перетворена в Законодавчу. У 1976 р. острови отримали право внутрішнього самоврядування, а в 1978 р. — незалежність. Природні ресурси — риба (найбільша у світі концентрація тунця) у винятковій економічній зоні (площа — 1,63 млн км2), запаси деревини, фосфатів, бокситів, золота, свинця, цинку, нікелю і магнезіту. Економіка країни — слаборозвинена, аграрна. Вирощують кокосову пальму, батат, таро, ямс, рис, какао. Розводять свиней і домашню птицю, велику рогату худобу. ВВП надушу населення — бл. 1 тис. дол. США. На експорт йдуть копра, пальмова олія, риба, деревина (55 % вартості експорту), какао. Промисловість розвинена слабо. Виробляють рибні консерви, одяг, меблі, сувеніри. Велику роль відіграє іноземна фінансова допомога. Залізниці відсутні. Автошляхів — понад 1300 км (з твердим покриттям — понад 30 км), у тому числі бл. 800 км всередині приватних плантацій. Власного морського флоту немає. Регулярне сполучення з Австралією, Новою Зеландією, Японією, Папуа — Новою Гвінеєю здійснюють іноземні судна. Між островами країни курсують державні і приватні каботажні судна. Головний порт — Хоніара. З 33 аеропортів два мають посадочні смуги з твердим покриттям. Міжнародний аеропорт Хендерсон-філд розташований у 13 км від Хоніари. Внутрішні лінії обслуговують три місцеві авіакомпанії, міжнародні — Ейр Ніугіні, Ейр Науру і Соломон Ейр-лайнз (спільно з австралійською Квонтас) — здійснюють регулярні рейси в Австралію, Нову Зеландію, на Фіджі, Вануату. Понад 70 % самодіяльного населення веде напівнатуральне сільське господарство. У ринковому секторі економіки понад 60 % зайнято в сфері послуг (торгівля, фінанси і інш.) і держапараті, 24 % — в сільському і лісовому господарстві, рибальстві, 13 % — в промисловості. Заселення островів почалося бл. 3 тис. років назад папуаськими племенами. До 1 тис. до н. е. багато островів було заселено меланезійськими народами і полінезійцями. У наш час населення складається з меланезійців (93 %), полінезійців (4 %), мікронезійців (1,5%), європейців (0,8 %), китайців (0,3 %). Папуаські етнічні групи досі збереглися на деяких островах. Головна мова міжетнічного спілкування — піджин (англо-меланезійський гібрид). Англійською мовою розмовляє менше як 2 % жителів. Корінне населення спілкується приблизно на 100 мовах і діалектах. Більшість населення (90 %) живе в невеликих, розкиданих по території островів селах і веде натуральне і сільське господарство. Зберігається племінна структура. Дуже сильні общинні, кланові і сімейні (в рамках великої сім'ї з включенням посередніх родичів) зв'язки. Періодично відбуваються міжетнічні зіткнення. У 1999 р. спалахнули заворушення (в ході яких знищені тисячі будинків) на о. Гуадалканал. Вони були викликані невдоволенням місцевих жителів потоком переселенців з інших островів архіпелагу, що спричинило захоплення земель, зростання злочинності.
Збереглися народні пісні, танці, музика, фольклор. Популярні різьблення по дереву, гончарна справа. Дуже привабливий зовнішній вигляд мають жителі західної частини архіпелагу — блондини з шоколадним кольором шкіри. Рівень письменності дорослого населення — 65 %. Початкова освіта необов'язкова (понад 500 шкіл). Шкільна система складна, складається з шести рівнів. Коледж вищої освіти готує педагогів, бухгалтерів, фельдшерів, фахівців рибного господарства. Вищу освіту можна отримати на Фіджі, в Папуа — Новій Гвінеї, в Австралії і Новій Зеландії. Система охорони здоров'я включає державні, церковні і приватні лікарні, клініки, пункти першої медичної допомоги. Тривалість життя чоловіків — 70 років, жінок—75 років. Рівень дитячої смертності — 23 на 1000 чол. У Хоніарі (на о. Гуадалканал) розташовані Риболовецьке агентство і Інститут морських ресурсів Південно-Тихоокеанського університету (Фіджі). Інші міста — Аукі, Буала, Гізо, Тулагі і Кіракіра. Щорічно країну відвідують 10— 11 тис. іноземних туристів. Живописна природа (красиві лагуни, джунглі, водоспади, покриті лісом гірські піки), багате історичне минуле (останки потоплених або загиблих кораблів в сусідніх водах, експонати в музеях) створюють багато можливостей для приваблення туристів.
