Сонце

Сонце — центральне тіло Сонячної системи, розжарена плазменна куля, типова зірка-карлик спектрального класу G2; маса М=2∙1030кг, радіус R=696 тис. км, середня густина 1,4 г/см3, світність L=3,83123 кВт, ефективна температура поверхні (фотосфери) 5770 К (Кельвінів). Період обертання (синодичний) змінюється від 27 діб на екваторі до 32 діб біля полюсів, прискорення вільного падіння 274 м/с2. Хімічний склад, визначений за допомогою аналізу сонячного спектра: Гідроген — бл. 90 %, Гелій — 10 %, інші елементи — менше ніж 0,1 % (за числом атомів).

Джерело сонячної енергії — ядерні перетворення Гідрогену в Гелій у центральній частині Сонця, де температура І5 млн К. Енергія з надр переноситься випромінюванням, а потім у зовнішньому шарі товщиною бл. 0,2 R — конвекцією. З конвективним рухом плазми пов'язано існу­вання фотосферної грануляції, сонячних плям тощо. Інтенсивність плазменних процесів на Сонці періодично змінюється (11-літній період). Сонячна атмосфера (хромосфера і сонячна корона) дуже динамічна, в ній спостерігаються спалахи, протуберанці, відбувається постійне виті­кання речовини корони в міжпланетний простір (сонячний вітер). Зем­ля, що знаходиться на відстані 149 млн км від Сонця, отримує бл. 2∙1017 Вт сонячної променистої енергії.

Сонце — основне джерело енергії для всіх процесів, що здійснюються на земній кулі. Вся біосфера, життя існують тільки за рахунок сонячної енергії. На велику кількість земних процесів впливає корпускулярне випромінювання Сонця.

Розділ сайту: