У церкві в цей день святять фрукти (груші, яблука), мед ф жито-пшеницю. Зважаючи на велич свята, піст дещо слаб-ший: дозволяється їсти рибу, уживати олію та випити трошки некріпленого вина.
На святковій літургії священик обов’язково читає уривок з Євангелія від Матвія, де розповідається про преображения Ісyca Христа на очах Петра, Якова та Івана. Саме від цього дня можна їсти яблука. Колись давно ніхто не дозволяв собі до яблучного Спаса навіть скуштувати яблучка. Вірили, що це неабиякий гріх. Щоправда, варто взяти до уваги, що не було за старих часів такого розмаїття ранніх сортів яблук, та й погодні умови були дещо інші. А вже тепер мало хто дотримується такого, з погляду сучасної людини, трохи дивного звичаю.
Існує така легенда: на Спаса ходить Бог расм та роздає дітям яблука, але не всім, а тільки тим, чиї матері дотримувалися звичаю й до яблучного Спаса не куштували яблук. Якщо мати порушила правило, її дитина гостинця не отримає. Свідома відмова матері від ласування яблуками до цього дня певною мірою схожа на піст на згадку про втрачену дитину, яка померла ще малою.
Здебільшого родина урочисто сідає за стіл після повернення із церкви. Яблука під час цього святкового обіду най-краще смакують зі свяченим медом.
Цього дня поминають померлих родичів. Це третій день протягом року, коли забуті покійники можуть вийти на землю. Боятися цієї події не треба, просто треба вчасно поминати померлих, згадувати їх добрим словом — і в цьому разі вони ніколи живих людей не турбуватимуть.
Джерело: http://tradycija.com.ua/
