марновірство

Кожна культура має забобони. І просунутий європеєць, і абориген з племені туарегів вірять у чудесну силу талісманів і побоюються лихого ока. Деякі прикмети у жителів різних країн схожі: підкова - знак удачі, число 13 - “чортова дюжина”, розбилося дзеркало - чекай біди. Але буває, що одна і та ж ознака має зовсім протилежний зміст.

Важливе місце у світорозумінні українців займали численні вірування, пов'язані із пересторогами, обмеженнями, табу тощо. Зокрема, подекуди вірили, що недобрими є перші дев'ять днів березня. Тяжким днем вважався понеділок: у цей день не слід було впускати до хати сторонню жінку чи щось позичати, бо весь тиждень буде лихий. У середу та п'ятницю не можна було когось проклинати, бо прокляття збудеться. Вірили також, що лихі години бувають у лихі дні (з ранку і до обіду). Щоб убезпечити себе від лихої години, неодмінно слід було застерегтись: В добрий час сказати, а в лихий промовчати; чи: В добру годину будь сказано. Часто народна уява пов'язувала успіх або невдачу в господарстві з молодиком: Якщо в новий місяць робота не вдається — то не вдаватиметься весь місяць.

Чимало забобонів, іноді й зовсім небезпідставних, складають ті, що пов'язані з вирощуванням городніх рослин. Це й не дивно: городництво посідало значне місце в житті українських селян.

Усе в світі прадавніх слов'ян мало сакральне значення. Ліси, поля, болота і навіть . . . . .