Традиції України

Весілля

“Найкраща спілка – чоловік та жінка”

   Побрання — найвеселіший час у житті людини, топу й назву одержало — весілля. Весільні обряди своїм корівням сягають давніх-давен, мають характер стародавній княжий: молодий зветься князь, а молода — княгиня, їхні друзі — бояри. Колй їде поїзд із молодим і молодою, то всі мусять звертати їм з дороги, хоч би хто то не був, бо це ж ідуть князь і княгиня!

Хто з вас хоча раз у житті не побував на пишному бенкеті під назвою весілля, хто з дівчат із завмиранням серця не споглядав за красунею-нареченою у білому вбранні, з мимовільною посмішкою не проводжав поглядом яскраво вбраний весільний автокортеж, що гордовито мчить вулицями міста? А той, хто був на сільському весіллі, зможе годинами із захватом розповідати вам про численні веселі дійства й обряди, що їх мав змогу спостерігати.
Весілля для основної маси дівчат — центральна подія в їх житті, про нього нерідко замислюються ще зовсім юними дівчатками, очікують на нього з особливим хвилюванням. Тому, як правило, І своє життя жінка мимоволі поділяє на дві половини — до того, як вона бере шлюб (тобто життя з батьками), і після весілля — власне родинне життя.
Українці завжди вважали, що молоду призначає Бог, і своєї пари ніяк ве оминеш. Існує навіть старе повір’я . . . . .

Старої любові й іржа не з’їсть

Весільні ювілеї — відзначення круглих дат створення сім’ї. Традиція ця сягає своїм корінням недалекого минулого — 60-х років і доволі міцно ввійшла в наші звичаї.

Ювілеї найчастіше проводяться вдома, у колі найближчих родичів та сусідів або в ресторані. У домашніх умовах весільні ювілеї відзначаються у формі гостин з привітаннями, обдаровуванням, частуванням.

Люди дали кожному року сімейного життя особливе ім’я, що метафорично визначає відносини в родині на цьому етапі. Як правило, ця красномовна назва підказує й вибір подарунків, що їх прийнято дарувати на річницю весілля. І хоча може здаватися, що потреба в деяких традиційних подарунках зникла, все одно не варто забувати старих традицій, мудрість яких перевірена роками й життям цілих поколінь. Адже наш світ, що так динамічно змінюється, аж ніяк не впливає на стосунки двох людей, для яких, як і раніше, важливі вірність, відданість, любов і повага одне до одного, скільки б років вони не прожили разом.

День самого одруження називають . . . . .

Хрестини

 "Доглянь, куме, мою дитину як свою"

 Чи не найбільш недоторканними залишилися хрестини — комплекс обрядових дій, спрямовавих на прилучення дитини до сім'ї, общини та християнського світу. Розрізняють декілька варіантів хрестйн — переважно народні, суто релігійні та змішані. Найбільш поширений на Україні останвій варіавт: спочатку дитину хрестять у церкві, а потім у родині влаштовують гостину. Колись було заведено, йдучи до церкви, стелити вл поріг верхній одяг, на котрий клали дитину. Після того як мати тричі переступала через дитину, кума брал а її на руки та ви- носила у сіни. Там баба клала під поріг ніж, а кума, переступаючи поріг, подавала ножа через вікно.        Після цих магічних обрядів куми несли дитину до церкви на хрещення.
   Узагалі вважається, що доки дитина нехрещена, мати не може її годувати. Проте сьогоді з хрестинами надто не поспішають: на жаль, подекуди до них звертаються лише у випадках небезпеки життя дитини.
   В обряді хрестин важливу роль відіграють куми, або другі батьки новонародженого (у церковному варіанті — хрещені батьки), яких запрошує батько . . . . .

Колискова

“Найдорожча поезія – з якою мати колисала”

   Надзвичайно цікавою групою ліричних народнопоетичних творів є дитячий фольклор, що складається із прозових, речитативних, пісенних та ігрових творів. До цієї групи лірич- вих побутових творів належать як зразки дитячої творчості (Ігрові пісні, дражнилки, лічилки, небилиці, жартівливі пісні, приповідки, скоромовки тощо), так і твори, що виконуються для дітей дорослими.
З-поміж останніх виокремлюються колискові пісні. Вони виконуються дорослими (зазвичай жінками) для дітей наймолодшого віку (від народження до 3-4 років), згодом на зміну їм приходять забавлянки (утішки).
Тематика колискових пісень дуже широка. Зазвичай фігурують пташки та . . . . .

"Діти — то божа роса"

Поява кожного нового члена родини — це визначна й радісна подія для всіх. Колись згідно зі звичаєвим правом сім’я набувала чинності тільки тоді, коли в ній були літи. Родина без дітей вважалася неповноцінною, а бездітність — нещастям: "Хата з дітьми — базар, а без них — цвинтар". Сьогодні мало що змінилося: рано чи пізно молоді усвідомлюють потребу створити родину, народити нащадків, яким хочеться дарувати тепло свого серця, опікуватися ними та із задоволенням спостерігати за їх зростанням, радіючи кожному кроку маляти, а потім — кожному його життєвому успіху…
Отже,родильна обрядовість — це цілий комплекс . . . .