Ібн Баттута

Ібн Баттута (1304 — бл. 1369, або 1377) — арабський мандрівник і письменник, народився в Танжері 25 лютого 1304 р. в сім'ї берберських учених і суддів. Його повне ім'я — Мухаммед ібн Абдаллах ібн Баттута. У 1325 p., вирішивши виконати обов'язок мусульманина і здійснити паломництво в Мекку, Ібн Баттута пройшов з Марокко вздовж узбережжя Північної Африки до Каїра і звідти попрямував у Дамаск, де приєднався до каравану. У перерві між паломництвами 1326 і 1327 pp. подорожував Південною Персією й Іраком. Через рік чи два відвідав Ємен, відправився морем з Адена до арабських факторій у Східній Африці і повернувся в Мекку через Оман і Перську затоку. Потім у нього визрів задум побувати в Індії, оскільки він багато чув про Мухаммеда ібн Туглука, султана Делі. Однак знайти у Джідді корабель, що прямує до Індії, не вдалося, і Ібн Баттута вирішив відправитися в подорож по суші. Перетнув Малу Азію і відплив з Синопа в Крим, а звідти добрався до Сарая, резиденції хана Золотої Орди, і подався на Кавказ. Потім повернувся через степи в Сарай на Волзі і продовжив шлях через Хіву, Самарканд, Хорасан і Афганістан. 12 вересня 1333 р. благополучно добрався до кордону з Індією. У Делі він прожив вісім років. У 1342 р. Ібн Баттута був направлений послом до монгольського імператора, що правив Китаєм, але в Калікуті на півдні Індії його загін потрапив у біду. Не бажаючи повертатися в Делі, Ібн Баттута відплив на . . . . .