Ті північні області, де під час холодного літа не вистачає тепла для розвитку більшості рослин, називаються тундрою. Середня температура найтеплішого місяця тут менша за 10 °С. Ця природна зона тягнеться широким поясом уздовж узбережжя Північного Льодовитого океану. У Південній півкулі на відповідних широтах суходолу набагато менше, тому говорити про тундрову зону тут важко; проте рослинність аналогічного типу займає вільні від льоду антарктичні вершини і високогір'я Південної Америки. Гірська тундра зустрічається вище за 3600 м над рівнем моря навіть на екваторі. Уявна широтна або висотна лінія, за якою через низькі температури неможливе зростання дерев, називається межею деревної рослинності. Відразу ж на півночі від цієї межі і вище за неї — у горах, де клімат не дуже суровий, у фітоценозах Північної півкулі домінують чагарники, передусім вільхи і верби, а у відповідних широтах Південної півкулі і в тропічних високогір'ях — великі трави. По мірі просування в більш холодні області чагарники трапляються рідше, а у складі угруповань починають переважати осоки, злаки і т. зв. різнотрав'я. Там, де ще холодніше, рослинний покрив стає більш рідким. Потім і він зникає, і головними компонентами фітоценозів стають лишайники, які, нарівні з мохами, утворюють нижній ярус тундрової рослинності у місцях, де домінують чагарники і трави. У низинах, де скупчується вода, утворюються торф'яні болота, на яких переважають мохи, осоки, пухівка і низькі чагарники. Арктична тундра дає корм північним оленям, мускусним бикам, зайцям, лемінгам, білим куріпкам тощо.
Коли середня температура найтеплішого місяця не опускається нижче за 10 °С, але залишається досить низькою, стає можливим зростання дерев. У таких місцях, як правило, домінують хвойні породи. Такі ліси, що складаються з вічнозелених ялин, сосен і листопадних модрин, беріз, осик і тополей, називають тайгою; вони тягнуться широкою смугою на південь від тундри через всю Євразію і Північну Америку і нижче за тундрову рослинність — у високогір'ях. Особливо цікавим є перехід між тайгою і тундрою, який називається лісотундрою. У цій смузі окремими групами ростуть карликові і зігнуті суворим кліматом дерева. У горах виділяється особливий тип рослинності — криволісся. Біля висотної межі тайги в Скелястих горах і на масиві Сьєрра-Невада на заході США зустрічаються найстаріші у світі дерева — сосни віком понад 4 тис. років. Смолисті голки хвойних дерев і товстий шар опалих гілок і листя на грунті легко спалахують від блискавки або розведеного людиною вогню, тому щорічно тайга горить на величезних територіях. Останнє зледеніння залишило в субарктичній і субальпійській тайзі Північної півкулі на місці льоду, що розтанув, безліч боліт, покритих осокою і пухівкою. їх залишки перетворюються у торф, шар якого росте доти, поки не підніметься над рівнем води. Тоді його заселяють мохи і чагарники з вільхи, верби, карликової берези і багна. Тайгові ялини, ялиці і сосни у значній кількості вирубуються на деревину і сировину для виробництва паперу.
У вологих областях, де, незважаючи на зимові холоди, досить тривале і тепле літо, природна рослинність представлена лісами з домінуванням різних за характером листя дерев. У низов'ях річки Огайо (США), Середній Європі і в центральній частині Східної Азії майже всі вони листопадні. На території, центр якої проходить через південну частину канадської провінції Онтаріо, широколисті породи значною мірою «розбавлені» хвойними — тсугою, туєю, веймутовою і смолистою соснами. На Тихоокеанському узбережжі Північної Америки від центральної частини Каліфорнії до п-ова Кенай на півдні Аляски для лісів помірного клімату характерні інші види тсуг і туй, ялина ситхінська, дугласія і секвоя, серед яких трапляється відносно мало широколистих дерев. У Новій Зеландії і на півдні Чилі ця кліматична зона, навпаки, відповідає вічнозеленим широколистим лісам. Незалежно від особливостей листя, більшість дерев таких фітоценозів квітне на самому початку весни, запилюється вітром і дає приріст тільки до середини літа. Зона лісів помірного клімату — джерело цінної деревини. Саме тут виростають найбільші у світі дерева — секвої та дугласії.
