Одним із найвеличніших символів Стамбула навіть крізь тисячоліття є собор Святої Софії, який сьогодні носить офіційну назву Велика мечеть Айя-Софія. Ці дві назви істуютб пліч-о-пліч точнісінько так само, як і Стамбул та Константинополь. Якщо перший став офіційною назвою лиш в 1930 році, то Константинополь перестав носити свою назву в 1453 році, коли Мехмед Завойовник (правитель турків) завоював місто, і оголосив його столицею вже своєї Османської імперії. З того часу змінилася і доля Собору Святої Софії, який тут же став мечетю. А сама назва міста "Константинополь" спокійно вживалася із іншою назвою "Стамбул". Щоправда першу назву частіше використовували саме європейці.
Що ж стосується Собору Святої Софії, то її історія - це повне відображення того, як з віками змінювалося саме місто, і що в ньому відбувалося, адже Константинополь - це перш за все "Софія". Вона лише на 200 років молодша від самого міста, яке заклав Римський імператор Костянтин Великий в IV столітті на місті невеличкого містечка Візантій, і проголосив "Новий Рим" столицею Римської імперії. Бути столицею єдиної держави судилося не довго, оскільки невдовзі імперія розпалася на Західну і Східну, а з 476 року Константинополь - столиця вже єдиної частини (Східної) Римської імперії, яка все ж проіснувала ще майже 1000 років, і до останніх днів йменувала себе саме Римською імперією, незважаючи на те, що сьогодні історики називають її Візантійською.
Сам храм завершисвя будуватися в 537 році, і на той час це була дійсно гігантська споруда, адже в суворі часи раннього Середньовіччя будувати подібні споруди могли лише сильні і стабільні держави, тому своєю величчю він затьмарив всю Західну Європу, яка тоді погрузла у війнах, насиллі, ненависті та ворожнечі між молодими народами, які лише обживали свої нові місця, які вони криваво зайойомували в період Великого Переселення Народів. Тому Константинополь в ті роки став справді "столицею" Європи і всього світу в очах європейців, і не останню роль в цьому зіграла "Софія", яка справляла неймовірне враження на кожного гостя і жителя міста. Будівництво собору поглинуло три річних доходи імперії. «О, Соломон, я перевершив тебе!». Саме такі слова сказав, за переказами, імператор Юстиніан, увійшовши в побудований собор (маючи на увазі Єрусалимський храм). Такі грандіозні витрати переслідували перш за все політичну мету, зокрема перетворити Константинополь в центр християнського світу, і остаточно відібрати в Риму "пальму першості". Заради справедливості варто зазначити, що Константинополю це вдалося, однак лише до 1054 року, коли християнська церква зазнала глибокого розколу, і з того часу Софія почала втрачати те геополітичне значення, яке було в неї до цього.
Що ж стосується Айя-Софії (а саме так її називають нині офіційно), то від першого свого дня (а її відкриття відбулося в 537 році) і майже 920 років вона була християнським храмом, і лише в наступні 500 років - мусульманською мечеттю. В 1935 році турки оголосили її музеєм, і в 2020 році Ердоган знову оголосив її мечеттю. Більше тисячі років Софійський собор у Константинополі залишався найбільшим храмом у християнському світі - аж до спорудження собору Святого Петра в Римі. Висота будівлі - 55,6 метрів, а діаметр куполу - 31 метр.
Незважаючи на всі історичні припетії навколо храму і його міста, Айя-Софія чи Собор Святої Софії (кому як зручно, в ближче до душі) залишається однією із найвеличніших пам'яток історії та архітектури, символом міста, якому судилося стати столицею трьох імперій, і мати величезне політичне значення від VI століття, і до сьогоднішнього дня.
Сподіваємося Вам було цікаво. Завжди Ваше
Природничо-географічне товариство
Розділ сайту:
