Весна — час народження нового життя у дикій природі

Весна — час народження нового життя у дикій природі.

• Малята зайця сірого з’являються на світ у березні та на початку квітня — зрячими, вкритими шерстю, повністю сформованими й активними. Зайченята живуть у кублі (заглиблення у землі) та харчуються материнським молоком лише перший місяць. Далі вони стають самостійнішими у пошуках їжі (рослин, насіння, кори, плодів), а згодом зовсім полишають родину. 
• У квітні-травні у вивірки звичайної (білки) народжується 6-10 голих, сліпих і глухих малят вагою до 10 грамів кожен. У віці одного місяця у них розплющуються очі та прорізуються зуби, через пару тижнів вони вперше вийдуть з кубла, а ще через місяць мати перестане годувати їх молоком. Няньчитись з малечею вона буде лише перші декілька місяців: захищати, годувати, переносити у безпечні місця, тримаючи у зубах. Потім білченята стануть самостійними.   
• Розмноження жаб трав'яних відбувається у березні-квітні. Саме в цей час самка відкладає у стоячих або слабо проточних водоймах сотні або й тисячі ікринок, стійких як до висихання, так і до весняних заморозків. А далі відбувається метаморфоз — розвиток ікри до пуголовка, а згодом і до маленької жабки. Він, як правило, триває близько двох місяців. Протягом цього часу у пуголовків формуються відповідні органи, тіло та кінцівки, щоб вони могли вийти з водойми й жити на суші. На жаль, до цієї стадії доживають не більше кількох відсотків запліднених ікринок.
• У квітні синиці великі утворюють пари й будують гнізда у лісах, парках, садках і, навіть, у будівлях людей. А в кінці місяця самиця відкладає від 10 до 15 яєць. Пташенята з’являються приблизно через два тижні — голими й сліпими, тому батькам доводиться годувати та вигрівати їх. Через 2-3 тижні вони зможуть самостійно вилітати з гнізда, але й після цього, малеча ще іноді прилітає “додому”, щоб підгодуватися.
• Телята сарни європейської з’являються на світ у травні-червні. Перші кроки вони роблять одразу після народження, та далеко не відходять від мами. Щонайменше тиждень вони проведуть зачаївшись у траві, поки не стануть достатньо сильними, щоб ходити за батьками. Так зване “дзеркало” — світла шерсть на задній частині тіла сарни — допомагає малятам бачити маму попереду та не загубитися серед дерев.