Природні умови — це певне поєднання елементів природи, у яких розви-
вається органічний світ, живе й господарює людина. Природні ресурси — це
компоненти природи, які використовуються або можуть бути використані
для виробництва чи задоволення потреб людини.
Геоекологічна ситуація в Україні пов’язана зі станом природних умов
і природних ресурсів, з технологіями їх використання і добування, пере-
робки та охорони.
Україна має сприятливі природні умови та значні й різноманітні природні
ресурси, що визначає високий ступінь господарського освоєння її території. Але
внаслідок активного використання природних багатств виникає проблема їх збе-
реження, раціонального користування та відновлення. Глибоке дослідження
антропогенного впливу дозволяє розробити систему природоохоронних заходів,
спрямовану на покращення стану навколишнього середовища.
Верховна Рада України 1994 року ввела у дію Кодекс України про надра,
який регулює раціональне використання надр та їхню охорону. Ідеї щодо
раціонального використання мінеральних ресурсів:
— переобладнання гірнічодобувних підприємств з метою більш повної
переробки сировини;
— комплексне використання сировини: виготовлення із відходів будівель-
них матеріалів, заповнення відходами кар’єрів і шахт;
— зменшення кількості видобутої сировини за рахунок використання
нових синтетичних матеріалів;
— використання екологічно чистих альтернативних джерел енергії —
Сонця, вітру, тепла Землі тощо.
Одним із головних і досить ефективних заходів охорони довкілля є запо-
відність. Більш як сто років минуло від часу започаткування активної форми
збереження та відтворення незайманих ландшафтів України. Уже до 1 січня
1928 року на території України існувало шість державних заповідників.
Загальна площа заповідників уже тоді становила 68 500 га, а з розбудовою
незалежної України природно-заповідний фонд держави зріс на 767 000 га —
це 523 об’єкти. Підґрунтям цього процесу є міцна законодавча база: Закон
України «Про природно-заповідний фонд України», Указ Президента Украї-
ни від 10 березня 1994 року «Про резервування з метою наступного запові-
дання природних територій», а також «Програма перспективного розвитку
заповідної справи в Україні». Заповідність змінюється не тільки кількісно,
але й якісно: значно урізноманітнилися основні функції природоохоронних
територій, зберігається генофонд живих організмів, відновлюються природні
ресурси, регулюється стан природного середовища, який використовується
з рекреаційною та дослідницькою метою. Зараз до складу природно-запо-
відного фонду України входять: 15 природних заповідників, 4 біосферних
заповідники, 12 національних парків, 2292 заказники, 22 ботанічних сади,
11 зоологічних парків, 36 дендрологічних парків та 510 парків — пам’яток
садово-паркового мистецтва, 25 регіональних ландшафтних парків, 741 за-
повідне урочище. У цілому ж загальна площа природно-заповідного фонду
України становить 3,72 % від загальної площі території держави.
Розділ сайту:
