Стратосферний озон сконцентрований переважно на висотах від 20 до 25 км. Поглинаючи 99 % короткохвильового випромінювання Сонця, небезпечного для усього живого, озон оберігає від нього земну поверхню і тропосферу, захищаючи людей від сонячних опіків, раку шкіри і очей, катаракти тощо. Крім того, він не дозволяє більшій частині тропосферного кисню перетворитися в озон. Нарівні з процесом утворення озону в атмосфері відбувається зворотний процес його розпаду, що також протікає при поглинанні сонячного ультрафіолетового випромінювання. Оксиди водню (НОх), метан (СН4), газоподібний водень (Н2) і оксиди азоту (NOx) також можуть руйнувати стратосферний озон. Якщо антропогенний вплив відсутній, між виникненням і розпадом молекул озону існує певна рівновага. Глобальною хімічною бомбою уповільненої дії є штучні хлорфторвутлеводні, які сприяють зниженню середньої концентрації озону в тропосфері. Хлорфторвуглеводні, уперше синтезовані в 1928 р. і відомі як фреони, абохладони, в 1940-х роках стали чудом хімії. Хімічно інертні, нетоксичні, без запаху, не займисті, дешеві, вони дуже швидко завоювали популярність і широко використовувалися як хладагенти.
Джерелами хлорфторвуглеводні в в атмосфері є аерозольні балончики, зіпсовані холодильники, а також кондиціонери. Очевидно, що молекули фреонів дуже інертні і не розпадаються в тропосфері, а повільно підіймаються вгору і через 10—20 років потрапляють в стратосферу. Там ультрафіолетова радіація Сонця руйнує молекули цих речовин (т.зв. процес фотолітичного розкладання), внаслідок чого звільняється атом хлору. Він вступає в реакцію з озоном з утворенням атомарного кисню (О) і молекули кисню (О,). Оксид хлору (Сl20) нестабільний, вступає в реакцію з вільним атомом кисню, внаслідок якої утворюється молекула кисню і вільний атом хлору. Тому єдиний атом хлору, що одного разу утворився при розпаді хлорфторвуглеводню, може зруйнувати тисячі молекул озону. Небезпечна для живої клітини короткохвильова ультрафіолетова радіація Сонця через сезонні зменшення концентрації озону (т.зв. озонових дір), які спостерігалися, зокрема, над Антарктидою і в меншій мірі над іншими районами, може проникати до земної поверхні. За прогнозами, підвищені дози ультрафіолетової радіації призведуть до збільшення кількості потерпілих від сонячних опіків, а також до зростання захворюваності раком шкіри (ця тенденція вже простежується в Австралії, Новій Зеландії, ПАР, Аргентині і Чилі), катарактою тощо.
У 1978 р. уряд США заборонив використання хлорфторвуглеводнів як аерозольних розпилювачів. У 1987 р. представники урядів 36 країн провели спеціальну зустріч в Монреалі і узгодили план (Монреальский протокол) скорочення викидів хлорфторвуглеводнів в атмосферу приблизно на 35 % за період з 1989 до 2000 р. На другій зустрічі в Копенгагені у 1992 р. представники ряду країн домовилися, що надалі необхідно: відмовитися від виробництва галонів (клас фторвуглеводнів, що містять атоми брому) до 1 січня 1994 p., а хлорфторвуглеводнів і гідробромфторвуглеводнів (замінників галонів) — до 1 січня 1996 p.; на період до 1996 р. заморозити споживання гідрохлорфторвуглеводнів на рівні 1991 р. і повністю припинити їх використання до 2030 р.
