12 березня 1863 року в Санкт-Петербурзі, в сім'ї українців народився видатний вчений і мислитель Володимир Іванович Вернадський. Саме так, в сім'ї не лише етнічних, але й свідомих українців, які перебуваючи за сотні кілометрів від рідної батьківщини прекрасно розуміли про своє походження, і зберегли крізь покоління пам'ять про своє походження. Батько Вернадського прищепив до сина любов до всього українського: традицій, мови, культури і навіть історії (справжньої, а не шаблонної того часу). Вже значно пізніше Воломир Вернадський в свому щоденнику писав:

 

"Батько розказував історію України зовсім не так, як її викладали в гімназії. Він часто згадував, що Петербург побудували на кістках українців (будували Петербург козаки з полків Івана Мазепи). Повернувшись до Петербурга, я постарався ознайомитись із українською літературою. У бібліотеці батька знайшов розрізнені номери «Основи» та інші українські видання. Добував українські книги у букіністів, дещо отримував із-за кордону. Детально розпитував батька про Шевченка, Куліша, Максимовича, Квітку-Основ'яненка, котрих він особисто знав, а також про Кирило-Мефодіївське братство, про Костомарова тощо."

 

У Петербурзі 15-річний юнак занотував у щоденнику від 29 березня 1878 року наступне:

 

«Страшенно притісняють українців. Драгоманову навіть в Австрії не дозволили видавати газету українською мовою. У Росії зовсім заборонено друкувати книги моєю рідною мовою. На канікулах я з усією ретельністю візьмуся за неї. В Києві, коли в якомусь домі побачать портрет Шевченка, то його відбирають".

Саме тому через роки Вернадський з радістю погодився взяти на себе провідну роль в створенні Академії Наук України, та став її першим почесним президентом. Його позиція була чіткою з цього питання, яку він озвучив на засіданні Центральної Ради:

"Важливо створити сильний центр наукових досліджень українського народу, його історії, його мови, природи України. Звичайно, треба вести ці дослідження в найширшому загальнолюдському масштабі. Треба якнайшвидше створювати кафедри і лабораторії, інститути, які спочатку, можливо, й будуть зайняті росіянами. Але становище скоро зміниться, бо посади в академії виборні. Дуже скоро заявлять про себе місцеві сили".

Вернадський сподівався що українці швидко займуть панівне положення в новостворених науково-дослідних установах.

 

Володимир Вернадський - це легендарний і пНашо справжньому великий вчений-натураліст всіх часів та народів. Він автор вчення про біосферу, засновник вчення про геохімію та біогеохімію, які з часом стали неймовірно важливим фундаментом для подальшого розвитку усіх природничих наук - хімії, геології та біології. Наукові праці Вернадського до цього часу в науці буквально на "вагу золота" в усьому світі, адже Вернадський проводив дослідження не в одній науці, а одразу в декількох. Так наприклад його праця "Геохімія" є поєднаним симбіозом хімії та геології, а комплекс праць по біосфері - це поєднання біології, географії та хімії водночас. Крім того Володимир Вернадський - це всесвітньовідомий філософ та мислитель. Його праця про ноосферу перевернула в усьому світі уявлення про значення людського інтелекту для суспільства. Навіть через 80 років ця праця вважається однією з кращих у світі.

 

Стосовно відношення Вернадського до українського питання було дійсно неоднозначним. З одного боку він виступав за повну культурну та соціальну автономію України, але виступав проти розриву відносин з Росією. З іншого боку він в своїх мемуарах зазначав що такий розрив є неминучим, говорячи прямо про російський шовінізм, який вже давно має місце в головах росіян відносно України. Останні його слова про Україну в мемуарах були наступні:

"Я вірю у велике майбуття і України, й Української академії наук…".

Незважаючи на всі сучасні оцінки істориків на постать Вернадського, і з урахуванням тих складних часів, у які він жив, це не змінює того факту, що він саме НАШ, український, і водночас великий вчений і дослідник природи, академік, засновник Академії наук України, засновник національної природничої бібліотеки в Києві (однієї із найбільших в світі), і засновник цілого ряду наукових установ в галузі дослідження природи і географічної оболонки Землі.