Однією з найбільш гострих екологічних проблем у наш час є забруднення навколишнього природного середовища відходами виробництва і споживання, і насамперед небезпечними відходами. Сконцентровані у відвалах, териконах, несанкціонованих звалищах відходи є джерелом забруднення атмосферного повітря, підземних і поверхневих вод, грунтів і рослинності. Всі відходи поділяють на побутові і промислові (виробничі). Побутові відходи можуть знаходитися як у твердому, так і в рідкому, рідше — в газоподібному станах. Тверді побутові відходи (ТБО) — це сукупність твердих речовин (пластмаса, папір, скло, шкіра) і харчових відходів, що утворюються в побутових умовах. Рідкі побутові відходи представлені в основному стічними водами господарсько-побутового призначення. Газоподібні — викидами різних газів. Промислові (виробничі) відходи (ВП) — це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворилися при виробництві продукції або виконанні робіт і повністю або частково втратили початкові споживчі властивості. Вони бувають твердими (відходи металів, пластмас, деревина), рідкими (виробничі стічні води, відпрацьовані органічні розчинники) і газоподібними (викиди промислових печей, автотранспорту) . Промислові відходи, так само, як і побутові, через нестачу полігонів захоронення в основному вивозяться на несанкціоновані звалища. Знешкоджується і утилізовується тільки 1/5 частина. Найбільшу кількість промислових відходів утворює вугільна промисловість, підприємства чорної і кольорової металургії, теплові електростанції, промисловість будівельних матеріалів. Екологічні кризові ситуації, що періодично виникають в різних точках планети, в багатьох випадках зумовлені негативним впливом так званих небезпечних відходів. Під небезпечними відходами розуміють відходи, що містять у своєму складі речовини, які мають одну з найнебезпечніших властивостей (токсичність, вибуховість, інфекційність, пожежонебезпечність) і присутні в кількості, шкідливій для здоров'я людей і навколишнього природного середовища. Небезпечні відходи стали проблемою століття, і для боротьби з ними робляться величезні зусилля у всьому світі. Клас токсичності відходів визначають згідно з Класифікатором токсичних промислових відходів (1987). Найбільшу загрозу для людини і всієї біоти мають небезпечні відходи, що містять хімічні речовини І і II класу токсичності. Насамперед, це відходи, у складі яких присутні радіоактивні ізотопи, діоксини, пестициди, бенз(а)пірен і деякі інші речовини.
Радіоактивні відходи (РАВ) — тверді, рідкі або газоподібні продукти ядерної енергетики, воєнних виробництв, інших галузей промисловості і систем охорони здоров'я, що містять радіоактивні ізотопи в концентрації, яка перевищує затверджені норми. Радіоактивні елементи, наприклад, стронцій-90, пересуваючись по харчових (трофічних) ланцюгах, викликають стійкі порушення життєвих функцій, аж до загибелі клітин і всього організму. Деякі з радіонуклідів можуть зберігати смертоносну токсичність протягом 10—100 млн років. За питомою активністю їх поділяють на низькоактивні (менше за 0,1 Ku/м3), середньоактивні (0,1 — 100 Ku/м3) і високоактивні (понад 1000 Ku/м3). У багатьох країнах, особливо в тих, на територіях яких є атомні електростанції (АЕС) і заводи з переробки ядерного палива, в наш час нагромадилися величезні кількості РАВ. Тільки на території Росії сумарна активність незахоронених відходів становить 1,5 млрд Ku, що дорівнює 30 Чорнобилям. Переважна більшість радіоактивних відходів, що зберігаються на АЕС, — це низько- і середньоактивні відходи. Рідкі РАВ у вигляді концентрату зберігаються в спеціальних ємкостях, тверді — у спецсховищах. У Росії, за даними на 1995 p., рівень заповнення ємкостей і складів для РАВ на АЕС склав понад 60 %. На ряді підприємств Мінатома (ВО «Маяк», «Сибірськийхімічний комбінат» тощо) рідкі низько- і середньоактивні РАВ зберігаються у відкритих водоймищах, що у разі раптового стихійного лиха (землетрусів, повеней) може призвести до радіоактивного зараження великих територій, а також проникнення радіоактивних речовин в підземні води. Існує багато незареєстрованих невеликих захоронень радіоактивних відходів по всьому світу. Так, тільки в США їх виявлено кілька десятків тисяч, серед яких багато таких, що є активними джерелами радіоактивного випромінювання. Очевидно, що проблема радіоактивних відходів згодом буде ще більш гострою і актуальною. За даними МАГАТЕ у наш час через перевищення терміну експлуатації (понад 30 років) повинні бути демонтовані 65 ядерних реакторів АЕС і 260 інших ядерних пристроїв. При їх демонтажі треба знешкодити безліч низькоактивних відходів і забезпечити поховання понад 100 тис. т високоактивних. Актуальні також проблеми, пов'язані зі списанням кораблів ВМФ з ядерними силовими установками. Накопичення радіоактивних відходів на російських флотах неухильно підвищується, особливо після заборони у 1993 р. скидання РАВ у море. Крім рідких і твердих радіоактивних відходів на АЕС і об'єктах Мінатома можливі і газоподібні викиди, що містять радіоактивні аерозолі, леткі сполуки радіоактивних ізотопів або самі радіоактивні ізотопи.
Діоксинмісткі відходи утворюються при спаленні промислового і міського сміття, бензину зі свинцевими добавками і як побічні продукти у хімічній, целюлозно-паперовій і електротехнічній промисловості. Встановлено, що діоксини утворюються також при знешкодженні води хлоруванням, у місцях хлорного виробництва, особливо при виробництві пестицидів. Діоксини — це синтетичні органічні речовини класу хлорвуглеводнів. Діоксини 2, 3, 7, 8, — ТХДД і діоксиноподібні сполуки (понад 200) — найбільш токсичні з речовин. Вони мають мутагенну, канцерогенну, ембріотоксичну дією; придушують імунну систему («діоксиновий СНІД») і у разі отримання людиною через продукти харчування або у вигляді аерозолів досить високих доз викликають «синдром виснаження» — поступове виснаження і смерть без явно виражених патологічних симптомів. Біологічна дія діоксинів виявляється навіть у дуже низьких дозах. Серйозну екологічну небезпеку для людини і біоти мають також відходи, що містять пестициди, бензопірен та інші токсиканти.
