Загадки, мабуть, найменше потребують коментарів. Вони завжди такі цікаві й не мають жодних вікових обмежень: сприяють розвитку кмітливості дітей і образного мислення, але ж і дорослі мусять підтримувати гнучкість свого розуму. Часто зустрічаються поміж них справжні гумористичні твори, як-от: «Чому півень заплющує очі, коли кукурікає?» (Бо Йому читати не треба: знає напам’ять, що треба кукурікати.)
Кого Бог ніколи не бачить?
(Такого як сам.)
Межи трьома дорогами одно високе стоїть.
(Церква.)
Повна піч паляниць, по середині книш.
(Місяць і зорі.)
Крикнула утка (качка) — на все село чутка, збіглися дітки, не одної матки.
(Дзвін.)
А без чого світ не буде?
(Без землі.)
Куди воно? До дому! Відкіль? З дому! Чого? Само не знає, от так!
(Сонце.)
Стоїть дерево серед села, а в кожній хатці по гілячці.!
(Сонце.)
По соломі ходить, та не шелестить.
(Сонце.)
За лісом, за перелісом, золота діжа сходить.
(Сонце.)
Серед двора, лежить червона сковорода.
(Місяць.)
Лисий віл через ворота дивиться.
(Місяць.)
Ходить полем з краю в край, ріже чорний коровай.
(Трактор.)
Маленький,чепурненький крізь землю пройшов, червону шапочку знайшов.
(Гриб.)
Летить птах через ліс, через дах — на полі сідає.
(Літак.)
Сам червоний, а чуб зелений.
(Буряк.)
Стукотить, грюкотить, мов сто коней біжить.
(Потяг.)
По синьому морі золотий човник пливе.
(Місяць.)
Гріє, гріє, припікає, всіх у воду заганяє.
(Сонце.)
