З давніх часів люди уважно придивлялися до атмосферних явищ, і це зрозуміло. Стихійні лиха нищили врожаї, руйнували будівлі, розмивали шляхи. Врожай великою мірою залежав від погоди. «Не земля родить, а літо»,— говорилось у народному прислів'ї. Народний досвід виробив ряд ознак, за якими можна передбачити погоду на 6, а іноді й на 12—18 год. чи навіть на добу. Правда, від таких передбачень вже не можна вимагати подробиць по частинах доби або по елементах погоди. Не можна, наприклад, завбачити, яка буде температура повітря, а тільки — похолодає чи потепліє. Про те, що люди дуже уважно і вдумливо спостерігали найменші зміни погоди, свідчить різноманітна народна термінологія. Так, годиною називалась ясна сонячна погода, негодою — погана погода, сльота. Відповідають кліматичним умовам України і залежним від них явищам українські назви місяців: січень, лютий, березень тощо.
Зиму називали погожою, хазяйською, коли вона була помірно холодною; сирітською — якщо були незначні морози; гнилою — коли вона була малосніжною, з частими відлигами, а зиму з сильними морозами, завірюхами та заносами називали лютою, забійною. Багато народних прикмет і завбачень підтверджуються науковими даними. Було помічено, наприклад, що людина, хвора на ревматизм, з підвищеною нервозністю, хворобою серця або легенів краще за інших відчуває зміни погоди: «Коли руки або коліна ломить, буде переміна погоди»; «Здорову людину опівдні знемагає сон — буде дощ» і т. ін.
Таких прикмет існує багато, і вони надзвичайно різноманітні. В основі їх лежать спостереження, які велися століттями, і тому прикмети при певних умовах можуть виявитися вірними. Ці прикмети, звичайно, нічого спільного не мають з забобонними і помилковими прикметами, частина яких пов'язана з релігійними віруваннями. Тепер уже мало знайдеш простаків, які вірять, що коли ввечері попереду стада корів йде біла корова, то це віщує добру погоду, а коли чорна — то непогоду. Але й зараз іноді намагаються пов'язувати погоду з фазами Місяця, передбачати погоду за зірками, хоча це так само помилково, як і передбачення «по корові». Чимало є й самозванців від метеорології. Ведуть вони свій рід від численного в історії загону знахарів, віщунів, ясновидців. Поки метеорологія була «в дитячих пелюшках», цей люд справно вгамовував спрагу суспільства в пізнанні майбутньої погоди. Методика прогнозу, як правило, не афішувалась: чим більше туману й містики, тим сильнішим був психологічний ефект прогнозу. У минулому, будучи безпорадною перед несприятливими явищами природи, людина приписувала їх потойбічним силам: гроза пояснювалась діями Іллі Пророка, вітер вважали божим диханням, а град — божою карою за гріхи. Разом із тим у народі здавна виникли вірні прикмети і завбачення погоди, що передавалися з покоління в покоління, перевірялись і доповнювались безпосереднім досвідом людей.
Чимало прикмет виникло завдяки спостереженню за тваринами, птахами, комахами. Наприклад, бджоли перед непогодою ховаються, бо вона часто несе їм загибель. Перед дощем крила комах зволожуються, стають важчими і комахи опускаються в нижчі шари повітря, де їх ловлять птахи і навіть над поверхнею води — риби. Через те були поширені такі прикмети: «Ластівки літають низько — на дощ»; «Риби вискакують з води і ловлять комах — на дощ, на негоду»; «Якщо бджоли не вилітають з вуликів — слід чекати дощу»; «Перед негодою мурашки закривають більшість ходів у мурашнику» тощо. Відомо, що тварини використовувалися як своєрідні метеорологічні прилади. Подекуди в банках з водою тримали жаб і по їхній поведінці визначали погоду.
Спостерігаючи життя рослин, люди помітили, що окремі з них розкривають своє листя або квіти в теплу погоду і закривають в холодну. Дуже поширеною є прикмета: «Квіти сильніше пахнуть перед дощем», і це цілком вірно. За цих умов рослини погано випаровують воду, яка нагромаджується у нектарнику; випаровуються лише пахучі речовини.
Велика кількість народних прикмет і завбачень базується на спостереженнях за фізичними явищами в атмосфері. Однією з найбільш популярних є прикмета: «Дим стовпом — на мороз, на гарну погоду». Справа в тому, що напередодні поганої погоди частинки диму вкриваються шаром вологи і опускаються вниз — «дим стелеться». Передвісником ясної сонячної погоди влітку є роса — ознака добових змін температури. Поширена така прикмета: «Сильна роса — до ясної погоди». Відомі прикмети і завбачення пов'язані з тепловими явищами в атмосфері. Так, духота, є передвісником грози або дощу, погане горіння дров у печі віщує відлигу. Наукову основу мають і такі прикмети: «Дощу не буває, коли вітер вночі стихає», «Красний вітер — ясний день», «Багряна зоря — на дощ», «Зірки з вогнем граються — на хуртовину і дощ», «Похолодання під час дощу — припинення негоди».
Є багато народних завбачень погоди, зв'язаних із виглядом Сонця, Місяця і хмар. Особлива увага приділялась кольору Сонця і неба у часи ранкової й вечірньої зорі, змінам форми Місяця згідно з його фазами. Бойки, наприклад, за фазами Місяця у грудні визначали погоду на всі пори року. Було помічено, що коли Сонце, Місяць або зірки «бліді»,— буде дощ. Це пояснюється тим, що люди бачать їх крізь шар перистих хмар, які складаються з льодяних кристалів. А перисті хмари часто приносять дощі. По народних завбаченнях райдужні кола навколо Місяця є ознакою збільшення хмарності та посилення вітру; небо в «баранцях» означає наближення дощу, а темні важкі хмари — грози.
