Землетруси — підземні поштовхи і коливання земної поверхні, що виникають внаслідок раптових зміщень і розривів у земній корі або верхній частині мантії і передаються на великі відстані у вигляді пружних коливань. Найбільш сильні землетруси іноді відчуваються на відстанях монад 1500 км від епіцентра і можуть бути зареєстровані сейсмографами (спеціальними високочутливими приладами) навіть на протилежній півкулі. Район, де зароджуються коливання, називається центром землетрусу, а його проекція на поверхню Землі — епіцентром землетрусу. Центри більшої частини землетрусів знаходяться в земній корі на глибинах не більше ніж 16 км, однак у деяких районах досягають 700 км. Щодня відбуваються тисячі землетрусів, але лише деякі з них відчуваються людиною.
Виділяють декілька типів землетрусів, основними з яких є тектонічні, вулканічні і техногенні.
Тектонічні землетруси виникають внаслідок раптового зняття напруження, наприклад, при переміщеннях по розлому в земній корі (дослідження останніх років показують, що причиною глибоких землетрусів можуть бути і фазові переходи в мантії Землі, які відбуваються при певних температурах і тиску). Іноді глибинні розломи виходять на поверхню. Під час катастрофічного землетрусу в Сан-Франциско 18 квітня 1906 р. загальна протяжність поверхневих розривів у зоні розлому Сан-Андреас складала більше 430 км, максимальне горизонтальне зміщення — 6 м. Максимальна зареєстрована величина сейсмогенних зміщень по розлому становила 15 м.
Вулканічні землетруси відбуваються внаслідок різких рухів магматичного розплаву в надрах Землі або внаслідок виникнення розривів під впливом цих переміщень.
Техногенні землетруси можуть бути викликані підземними ядерними випробуваннями, заповненням водосховищ, видобутком нафти і газу методом нагнітання рідини в свердловини, вибуховими роботами при видобутку корисних копалин тощо. Менш сильні землетруси відбуваються при обвалі склепінь печер або гірничних виробок.
