30 вересня в Стокгольмі (Швеція) опубліковано найбільш авторитетне та ґрунтовне дослідження з проблеми зміни клімату. У вчених не залишилось сумнівів, що причиною зміни клімату є саме діяльність людини, а самі зміни клімату призводять до збільшення кількості стихійних гідрометеорологічних явищ.
В рамках дослідження понад 800 вчених розглянули тисячі наукових публікацій, на основі яких зроблено узагальнений звіт про стан кліматичної системи в світі. В звіті підтверджені тенденції підвищення середньої температури на планеті, підняття рівня світового океану, танення льодовиків, випадки аномально високих та низьких температур, випадання значної кількості опадів протягом одного дня.
Так, кількість ураганів 4 та 5-ї категорій з 1970 року зросла приблизно на 75%. Найбільше зростання відмічене у північній та південно-західній частинах Тихого океану та в Індійському океані. При цьому, кількість ураганів у Північній Атлантиці у 9 з 11 останніх років також перевищувало норму.
Кількість регіонів, охоплених посухою, також збільшилася, оскільки кількість опадів над суходолом зменшилася несуттєво, у той час як випаровування внаслідок більш теплих умов збільшилося.
За спостереженнями Українського Гідрометеорологічного центру в Україні, як і в усьому світі, існує тенденція до збільшення кількості небезпечних та стихійних явищ. Середня приземна температура підвищилася на 0,8⁰С, що відповідає глобальним темпам росту температури. Кількість випадків стихійних метеорологічних явищ погоди з 1981 до 2012 рік збільшилася в 2 рази, число днів з температурою більше 30⁰С з декількох днів на початку 1980-х зросло до понад 40 в 2010.
Відповіді вчених Міжурядової групи експертів зі зміни клімату на деякі запитання:
Які фактори впливають на клімат Землі?
Кліматична система – складна, інтерактивна система, що складається з атмосфери, земної поверхні, снігу та льоду, інших водних об’єктів та живих організмів. Атмосферний компонент кліматичної системи найбільш очевидно характеризує клімат. Клімат часто визначають як «усереднену погоду». Зазвичай клімат описують такими показниками, як середні значення та мінливість температури, кількість опадів та вітру за деякий період часу тривалістю від декількох місяців до мільйонів років (класичний період - 30 років). Кліматична система розвивається з часом під впливом власної динаміки та внаслідок зміни зовнішніх факторів, які впливають на клімат (їх називають факторами впливу). Зовнішні фактори включають природні явища ( такі, як виверження вулканів та зміни сонячної активності), а також антропогенні зміни складу атмосфери. Сонячна радіація живить кліматичну систему.
Сонячна радіація – випромінювання Сонця, яке поширюється у вигляді електромагнітних хвиль зі швидкістю 300 000 км/с. До земної поверхні сонячна радіація доходить у вигляді прямої і розсіяної радіації. До 47 % загальної кількості радіації, що надходить до верхніх шарів атмосфери, досягає поверхні Землі та поглинається нею, 25 % затримується атмосферою — розсіюється молекулами газів та домішками.
Є три основних шляхи зміни радіаційного балансу Землі:
- зміна сонячної радіації, що надходить (наприклад, внаслідок зміни орбіти Землі або змін у самому Сонці);
- зміна тієї частки сонячної радіації, яка відбивається (її називають “альбедо”; наприклад, внаслідок змін у хмарному покриві, атмосферних частинок та рослинного покриву);
- зміна довгохвильового випромінювання Землі, яке повертається у космос (наприклад, шляхом зміни концентрації парникових газів). Клімат, у свою чергу, реагує на такі зміни як прямо, так і опосередковано через різноманітні механізми зворотного зв’язку.
Зміни різноманітних аспектів кліматичної системи - розміру льодовиків, типу та розподілу рослинності, температури атмосфери та океану, - впливають на великомасштабні циркуляційні характеристики атмосфери та океанів.
Хоча на клімат впливає багато факторів, науковці визначили, що домінуючим чинником є діяльність людини. Саме цей фактор є основною причиною потепління , яке спостерігається протягом останніх 50 років. Антропогенна зміна клімату є, головним чином, результатом зміни концентрації парникових газів у атмосфері, а також змін вмісту дрібних частинок (аерозолів), або, наприклад, змін у землекористуванні. Зі зміною клімату ймовірність певних типів метеорологічних явищ змінюється також. Наприклад, з підвищенням середньої температури Землі почастішали й стали більш сильними такі явища, як спеки або потужні зливи, у той час як інтенсивність інших (наприклад, максимально холодних періодів) зменшилася.
Аерозолі –дрібні тверді або рідкі частинки, які затримуються в атмосфері принаймні на кілька годин. Аерозолі можуть бути природного або антропогенного походження (напр. сульфати, нітрати, пил).
Чому танення льодовиків спричиняє ще більше потепління?
Крім того, в кліматичній системі існує безліч механізмів зворотного зв’язку, які можуть або підсилити (“позитивний зворотний зв’язок”), або послабити (“негативний зворотний зв’язок”) ефекти зміни кліматичних факторів. Наприклад, внаслідок потепління клімату Землі через підвищення концентрацій парникових газів, сніговий та льодовий покрив починають танути. В результаті цього танення оголюються більш темні земні та водні поверхні, які раніше були вкриті снігом та льодом. А ці більш темні поверхні поглинають більше тепла Землі, що спричиняє подальше потепління, тобто, має місце цикл, що самопідсилюється.
Альбедо – властивість поверхні відбивати та розсіювати випромінення (світло). Визначається як відношення потоку відбитого (розсіяного) поверхнею випромінення до потоку випромінення, що надходить. Сніговий покрив має найвище альбедо, рослинний покрив та океани мають низьке альбедо, а альбедо ґрунтового покриву може варіювати від низького до високого.
Цей механізм зворотного зв’язку, відомий як “зворотний зв’язок між льодовим покривом та альбедо” підсилює першопочаткове потепління, спричинене підвищенням рівнів концентрації парникових газів. Виявлення, розуміння та точне вимірювання зворотних зв’язків кліматичної системи є предметом вивчення великої кількості наукових досліджень
Чому вчені можуть передбачити зміни клімату на 50 років, а точну погоду на найближчі кілька тижнів – ні?
Клімат зазвичай визначають як усереднений погодний режим протягом тривалого проміжку часу. Синоптичні спостереження, а саме – статистика погодних змін протягом певного періоду, дозволяють виявити зміну клімату. І хоча погода та клімат тісно пов’язані між собою, між ними є й важливі відмінності. Зазвичай погоду та клімат плутають, коли запитують у науковців, як їм вдається передбачити клімат на 50 років уперед, якщо вони не можуть передбачити погоду на декілька тижнів. Хаотичний характер погоди унеможливлює її прогнозування більш, ніж на декілька днів. Прогнозування ж змін клімату (тобто довготривалого усередненого погодного режиму) внаслідок змін складу атмосфери або інших факторів – зовсім інше та більш реальне завдання. Проведемо аналогію: неможливо передбачити вік смерті тієї чи іншої людини, однак можна впевнено стверджувати, що середній вік смерті чоловіків у промислово розвинених країнах становить близько 75 років. Іще однією розповсюдженою помилкою стосовно цих питань є думка про те, що холодна зима або похолодання на окремій території планети свідчать проти глобального потепління. Завжди існують екстремуми тепла та холоду, хоча їхня частота та інтенсивність також змінюються внаслідок зміни клімату. Якщо ж погоду «усереднити» за часом та простором, стане очевидним, що середня температура на Землі підвищується.
За матеріалами сайту: meteo.gov.ua
Фото з сайту npblog.com.ua
