циркуляція атмосфери

Місцеві циркуляції в атмосфері та вітри

Під впливом рельєфу та інших властивостей підстеляючої поверхні в певних географічних широтах виникають місцеві вітри. Вони можуть бути результатом прояву місцевих циркуляцій або локальними хвилюваннями чи особливими властивостями вітрів загальної циркуляції атмосфери. Прикладами місцевих циркуляцій є бризи і гірсько-долинні вітри.

Бризи - це вітри біля берегової лінії морів і великих озер, які мають різку добову зміну напрямку. Вдень суша більше нагрівається, тиск падає, і дме морський бриз до висоти 500 - 1000 м. Вночі суша охолоджена, ізобаричні поверхні нахилені в бік суші, повітря над морем тепліше, піднімається вверх і перетікає зверху на сушу, на суші тиск підвищується, і дме береговий бриз з суші на море. Вертикальна потужність бризів до 1 км, вони поширюються на десятки кілометрів від берегової лінії на сушу або на море.


Типові траекторії переміщення баричних утворень

Характер циркуляції атмосфери над певною територією є одним з
клімато- і погодоутворюючих чинників. Основним механізмом міжши-ротного
обміну теплом і вологою є атмосферні об'єкти синоптичного масштабу –
циклони і антициклони помірних широт. Циклони переносять маси повітря з
низьких широт в більш високі, антициклони – з високих широт в більш низькі.
Для півдня Східної Європи, в тому числі і України, найбільш характерні
такі циркуляційні особливості.
1. Підвищена активність атмосферних процесів і різкі зміни погоди в
холодному півріччі, що пов'язане з інтенсивною циклонічною діяльністю на
середземноморській гілці ПВФЗ, зв'язаної з потужним антициклогенезом над
Західним Сибіром і південним сходом ЄТР (сибірський антициклон). Вплив
внутрішніх морів і гірських систем Кавказу, Карпат і Малої Азії сприяє
утворенню осередків локального цикло- і антициклогенезу.
2. У теплому півріччі відмічається .....


Циркуляційні чинники клімату

      Радіаційний баланс земної поверхні визначає запаси тепла в атмосфері. Повітряні течії загальної циркуляції атмосфери сприяють міжширотному обміну повітряних мас, а отже є причиною адвективних впливів. Повітряні течії різного масштабу виникають і підтримуються різним нагріванням і охолодженням водної поверхні та суходолу, а також поверхні Землі і повітря на різних широтах. Тому екватор і полюси, водна поверхня та суходіл є різними полюсами теплової машини Землі, яка змушує рухатись повітряну оболонку.

      Циркуляція атмосфери – це складне поняття. Воно включає формування повітряних мас, їх перенесення та трансформацію, циклонічну діяльність, фронтальну діяльність. Циркуляція атмосфери ускладнює схему широтної зміни клімату. Завдяки особливостям циркуляції на одній і тій же широті на західних і східних берегах континентів формуються зовсім різні кліматичні умови. Наприклад, тепла зима південної Франції і сувора зима Приамур’я, сухе літо Сицилії і дощове літо Японії. Те ж саме стосується території в середині тропічного поясу. Тут зональні кліматичні відміни зумовлені також циркуляцією атмосфери. Різне зволоження екваторіальної Африки й Сахари обумовлено не широтними відмінами надходження сонячної радіації, а особливостями циркуляції атмосфери.