Шевченка справедливо називають поетом слова, співу, митцем пензля. Він був сином мужика і став володарем в царстві духа, - писав про Тараса Шевченка Іван Франко. – Спочатку кріпак, який став велетнем у царстві людської культури… Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу… Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його втори. Тарас Григорович Шевченко – син українського народу, гордість і слава його. Життя і творчість нашого Кобзаря є для нас своєрідним моральним кодексом, твори Шевченка роблять людей кращими, ласкавішими, доброзичливими. Він є одним з найталановитіших і найвидатніших письменників світу. Відомий і як художник, а передусім – як полум’яний борець за щастя знедоленого українського народу. Важким і тернистим був шлях народного співця. Народившись у кріпацькій родині, він змалку, ще в батьківській хаті «бачив пекло», «роботу тяжкую, «неволю». Дуже рано залишився без батьків . Але дух українця, який жив у ньому, його тримав та давав сили для розкриття творчості, що подарував йому сам господь. Мальовнича природа рідного краю (Кирилівка) мала вплив на формування митця: милувала око, збуджувала почуття й думку. Рідна українська природа була першим Тарасовим джерелом розуміння краси, формувала його смаки, мислення.
200-річчя Тараса Шевченка
Розділ сайту:
