Шевченко

9 березня народився видатний український письменник, і геній українського народу - Тарас Григорович Шевченко (1814-1861), якого ми всі знаємо як філософа, поета, художника, однак ми про нього майже нічого не знаємо як географа і картографа. Саме так! Тарас Григорович Шевченко окрім всіх інших досягнень, здійснив вклад і в розвиток географічної науки зокрема. Однак заради справедливості варто зазначити, що його досвід в географії був вистажданий роками заслань і експедицій, а тому його вклад в географію це перш за все результат його тяжкої людської долі.

 

В 1848 році розпочалася Аральська описова експедиція, яку організувало Військове міністерство для знімання й промірювання Аральського моря та вивчення його природних ресурсів, і умов майбутнього судноплавства. Очолив цю експедицію російський географ та мореплавець Олексій Бутаков (його батько служив на флоті пліч-о-пліч з Михайлом Лазарєвим, тим самим, який відкрив Антарктиду).

 

Саме за клопотанням Бутакова до складу експедиції (як художника) було включено Тараса Шевченка. Після знайомства, яке відбулось скоріше за все у травні 1848 в Орській фортеці перед виходом експедиції між Бутаковим і Шевченком виникла міцна дружба, яка трималася майже до останніх днів, і під час експлуатації експедиції Бутаков та Шевченко разом були на шхуні «Костянтин» і жили в одній каюті. Дружні взаємини . . . . .

     Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 р. у селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії у родині Григорія Шевченка та Катерини Бойко. Його батьки були кріпаками магната Василя Енгельгардта. Наступного року родина переїздить до Кирилівки (нині село Шевченкове Звенигородського району).
     Уже з раннього дитинства Тарас виявив хист до малювання і у віці 8-ми років батько віддає його в школу до дячка-вчителя Павла Рубана.
1823 р. помирає мати Тараса, а через два роки помирає і батько. Залишившись сиротою, він спершу жив у дячка Павла (де пас свині, працював разом з наймитами), згодом був школярем-попихачем у дяка П. Богорського (де майже голодував), далі у лисянського диякона-живописця великими відрами носив воду з річки та розтирав фарби. З 1827 р. наймитував у кирилівського священника Г. Кошиця.
     З ранніх років Тарас цікавився народною творчістю, у дяків він навчився читати і писати, здібності хлопця до малювання помітив маляр з села Хлипнівці, але Тарасу було вже чотирнадцять років і його зробили козачком Енгельгардта. Восени 1829 р. разом з панською обслугою підліток виїздить до Вільна. Помітивши у хлопця хист до малярства, Енгельгардт віддав Тараса вчитися до досвідченого майстра).
1831 р. Шевченко приїздить до Петербурга, а вже наступного року Енгельгардт законтрактував свого талановитого кріпака на чотири роки Ширяєву – різних живописних справ майстру. Через 5 років у складі артілі майстра молодий  Шевченко розписує театр у Петербурзі.
У цьому місті він знайомиться з Іваном Сошенком, Гребінкою, Григоровичем, Венеціановим, Жуковським, Брюлловим. Друзі не можуть змиритися з тим, що Тарас Григорович перебуває в кріпацтві.