Розвиток автомобільного транспорту в регіонах і окремих державах визначається величиною парку автомобілів, протяжністю і станом автодорожної мережі, а також економічною можливістю і потребою в роботі автотранспорту. При загальній кількості автомобілів у світі, що у 1995 р. перевищила 650 млн, їх розподіл по регіонах і країнах не однаковий. На Північну Америку припадає понад 36 % усіх легкових, вантажних автомобілів і автобусів, а на Західну Європу — 31 %, тобто бл. 2/3 усього світового автопарку сконцентровано усього в двох регіонах (в Азії бл. 20 %). Неоднакова і кількість автомобілів, що припадає на 1000 жителів (в середньому у світі 85 легкових автомашин і 26 вантажних, в США і Італії легкових понад 500, в Японії вантажних — 200, а в США — 185). Автодорожна мережа світу (з твердим покриттям і вдосконаленими дорогами) у 1995 р. значно перевищувала за довжиною залізниці (відповідно 24 і 1,2 млн км). Це забезпечило 80 % світового пасажирообігу і понад 10 % вантажообігу на усіх видах транспорту.
Основна частина пасажирообігу традиційно з 1950-х pp. виконується автомобільним транспортом, і його частка продовжує зростати. Основна частина пасажирських і вантажних перевезень здійснюється у межах окремих держав. Однак створення автопоїздів, вантажівок високої вантажопідйомності, з'єднання автошляхів окремих держав перетворило ці перевезення у внутрішньорегіональні і навіть міжрегіональні — наприклад, між Західною і Східною Європою, між Західною Європою і Азією (через Босфор у Туреччину) з можливим виходом у Південно-Східну Азію до Сінгапуру. Для міжрегіональних транспортних перевезень особливе значення мають швидкісні автошляхи (наприклад, Панамериканська система автомагістралей має довжину 34 тис. км і веде з США в столиці і великі міста країн Південної Америки). Вони можуть мати розвиток в Євразії, діє вже існуючі автошляхи через Туреччину йдуть на Близький Схід, з Росії в прикордонні країни зарубіжної Азії.
Автомагістралі, що використовуються автотранспортом у наш час в межах окремих держав, як правило, утворюють єдині транспортні системи. Вони враховують потреби економіки країни, взаємопов'язані з системами залізничного і водного транспорту. У Західній Європі такі системи більшості держав вже добре виконують міждержавні транспортні задачі. Вони значною мірою перетворюються в регіональну автотранспортну систему, більш мобільнішу, ніж залізнична (велика частина зовнішньоторгівельного обміну західноєвропейських країн — це кінцева продукція, що перевозиться невеликими партіями, переважно в контейнерах на вантажівках). В інших регіонах формування таких систем тільки починається (Східна Європа) або вони мають обмежену кількість країн-учасників (Північна Америка). Особливо велика роль автомобільного транспорту як засобу доставки вантажів і людей «від дверей до дверей». У країнах Заходу саме на автомобілях і автобусах люди здійснюють більшість поїздок всередині країни і в найближче зарубіжжя. Тому на його частку припадає бл. 80 % світового пасажирообігу. Цей вид обслуговує пересування у містах, однак сфера його застосування не може постійно зростати через обмеженість території.
