Аїр тростинний (лепеха звичайна, татарське зілля) — Acorus calamus L.

Родина арумові — Агасеае

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 60—120 см заввишки. Кореневище товсте, до 50 см завдовжки, вузлува­те, всередині біле, м’яке, губчасте, зверху жовте або жовто- зелене, смак його гірко-пекучий, запах нриємний. Стебло біля основи червонувате з ліловим відтінком, квітки зібрані в товсте, м’ясисте суцвіття — качан. Листки з виразно ви­явленими жилками, мечовидні, лінійні, загострені, м’ясисті. Плід — довгаста суха ягода. В умовах УРСР не достигає. Цвіте в червні.

Де росте? По всій території УРСР в стоячих водах коло берегів річок, ставків, боліт, місцями великими заростями, крім Карпат і Полинного Степу.

Що й коли збирають? Кореневища, викопуючи вилами, восени або напровесні. їх миють у холодній воді, сортують, ріжуть на дрібні куски і сушать.

Коли застосовують? Як тонізуючий засіб при пригніченні центральної нервової системи; при хворобах шлунково-киш­кового тракту, млявому травленні (підвищує збудність сма­кових закінчень), проносах; як сечогінний засіб, при хворо­бах жовчних шляхів, каменях нирок; як протизапальний засіб при малярії (дія алкалоїду каламіну, глікозиду ако- рину, фітонцидів, леткої олії, дубильних тощо); при пору­шенні менструального циклу у жінок для його регуляції; для посилення статевого збудження; при нервових захворюваннях з судомами, при хронічних захворюваннях спин­ного мозку з втратою чуття, при посиленому серцебитті.

Застосовують у вигляді чаю. Для цього на 1 склянку холодної води дають 1 чайну ложку подрібненого кореня аїру, доводять до кипіння і варять 10 хвилин. П’ють (за­лежно від потреби) 1—3 склянки на день ковтками при ревматизмі, водянці, блідій немочі, порушенні менструаль­ного циклу у жінок. Для регуляції діяльності кишок зава­рюють 2 столові ложки суміші кореневища аїру, кореня ва­леріани, кори крушини, листків холодної м’яти і кропиви (у співвідношенні 1 : 1 : 3 : 2 : 3) в 2 склянках води протягом 10 хвилин, проціджують через марлю і п’ють по півсклянки вранці і ввечері.

Сік кореня вживають, щоб посилити зір, для поліпшен­ня пам’яті і щоб позбутися звички куріння (спричинює блювання). Замість відвару можна пити спиртову настоянку кореня аїру в співвідношенні (1:5) — 10—30 крапель тричі на день з водою або на грудочці цукру, цим же настоєм по­лощуть рот при зубному болю. При печії вживають поро­шок (0,3—0,5) з кореня аїру, тричі на день по пучці (зни­жує процеси бродіння в кишках; анемізує і знеболює сли­зові оболонки). Цей порошок застосовують також зовнішньо. Ним засипають гнійні рани і виразки. Для полоскання горла при ларингіті (біль у горлі, хрипота) і глоситі (запалення язика з опуханням, тріщинами, температурою і утрудненням ковтання) користуються відваром з суміші кореня аїру, листків шавлії, дубової кори і листків великої кропиви (всього порівну). Відвар для полоскання готують так. Бе­руть 1 столову ложку суміші на 1 склянку холодної води, варять у посудині, прикритій накривкою, протягом 10 хви­лин. Цим відваром полощуть горло і рот тричі на день при цинзі і амфодонгозі.

Відваром із суміші кореневища аїру, кореня лопуха (по одній жмені) і шишок хмелю звичайного (дві жмені) — на 3—4 літри води — миють голову при випаданні волосся, лупі двічі на тиждень.

Свіжі листки аїру діють інсектицидно проти бліх та інших комах.

В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973 
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем