лікарські рослини

Морква посівна — Daucus sativus (Hoffm.) Roehl.

Дворіч­на трав’яниста рослина з родини зонтичних (Umbelliferae). 

Важлива культурно-овочева рослина. В коренях містяться: провітамін А (каротин), вітаміни В1 В2, фолієва кислота, вітаміни С, К, РР. Багато в них мінеральних солей кальцію, фосфору, заліза, міді і йоду, азотистих речовин, флавоноїдів, ряд ензимів, летка олія. Корені моркви — засіб вітамінний, молокогінний, злегка проносний, сечогінний, що розчиняє камені, поліпшує травлення і статеву функцію, глистогінний (особливо проти гостриків). Варену і сиру терту моркву, сік вживають при хворобах нирок, печінки, дихальних шляхів, при задишці, кашлі, туберкульозі, запорах, геморої, як бо­лезаспокійливий, антисептичний, протизапальний засіб.

Ясен звичайний — Fraxinus excelsior L. (отруйний)

Дерево 15— 40 м заввишки з родини маслинових (Оіеасеае).

Росте по всій території УРСР. Для лікувальної мети використовують кору, в якій містяться глікозиди оксимарин, фраксин і ду­бильні речовини. Збирають її навесні.

Коли застосовують? Як засіб проносний, глистогінний, потогінний, протималярійний при ревматизмі, артритах (див. Верба біла). Свіжий сік з листя закапують у вухо, свіжу кору прикладають до ран.

Застосовують у вигляді відвару. 2 столові ложки подрібне­ної кори варять в 1 склянці води і вживають по 1 столовій ложці тричі на день.

Хміль звичайний — Humulus lupulus L. (отруйний) 

Багаторічна культурна і дикоросла дводомна рослина з родини конопле­вих (СаппаЬіпасеае). Щороку з кореневищ виростають на­весні довгі (іноді до 18 м) виткі, звичайно шестигранні, по­рожнинні стебла, які взимку відмирають. Листки яйцевидні, три-, п’ятилопатеві, великопилчасті, шорсткі. Чоловічі квіт­ки зеленувато-білі, зібрані у волотисте суцвіття. Жіночі — яйцевидні шишки. Цвіте в червні — липні, шишки заготов­ляють у серпні — вересні.

У дикому стані росте на Поліссі, в Карпатах, Прикарпат­ті, в Лісостепу, зрідка в Степу, в зарослих чагарниками за­плавах рік, над обривами, в долинах, на лісових галявинах.

З       лікарською метою вживають шишки, в яких містяться хме­ледубильна і валеріанова кислоти, триметиламін, алкалоїд гумулон, гірка речовина лупулін, камедь, смола, віск, барвні речовини. Лупулін — речовина бактерицидна. Хмелеві шиш­ки використовують у пивоварній промисловості. В його листках є речовини, які мають естрогенну активність. Хміль широко культивують у західній частині України.

Фенхель звичайний — Foeniculum vulgare Mill.

Дво- або багаторічна трав’яниста рослина з родини зонтичних (Umbelliferae). 

Стебло його пряме, округле, голе, всередині губчасте, блакитнувато-зелене. Нижні листки черешкові з довгою піх­вою, верхні від тричі- до багатоперистих, майже сидячі. Квіт­ки зібрані в складні зонтики. Плід голий, 5,5—7 мм завдовж­ки і 3—4 мм у діаметрі, коричнево-зелений або сіро-зелений з 10 повздовжніми тупими ребрами. Походить із Середземно­мор’я, культивують у Криму,

З   лікувальною метою вживають плоди, в яких містяться летка олія (oleum Foeniculi), жирні олії, цукор, білок. У лет­кій олії містяться анетол (60%), анісова кислота, анісовий альдегід, анісовий кетон та терпени — пінен, камфен, фе- ландрен.

Соняшник звичайний — Helianthus annuus L. 

Однорічна культурно-олійна рослина з родини складноцвітих (Compositae), до 2 м заввишки. 

Стебло його пряме, покрите жорст­кими волосками, з губчастою серцевиною. Листки чергові, великі, серцевидні, довгочерешкові. покриті жорсткими волос- нами. Суцвіття — великий кошик. Крайові квітки — несправж- ньоязичкові, безплідні, яскраво-жовті; внутрішні — дрібніші, трубчасті, гермафродитні, жовто-коричневі. Цвіте в липні — серпні. Плід — сім’янка. Походить з Мексіки. Культивується по всій території України як цінна олійна, кормова і деко­ративна рослина.

З   лікарською метою використовують крайові квітки і мо­лоді листочки, які збирають у початковий період цвітіння, неушкоджені і без черешків. Сушать на горищі. Також зби рають сухі стебла і головку.

Смородина (чорні порічки) — Ribes nigrum L.

Культурний кущ з родини ломикаменевих (Saxifragaceae).

Листки паль­часто-лопатеві, з приємним запахом леткої олії. Багатона­сінні ягоди — чорні, зібрані в пониклі кетяги. Висота куща 60—130 см. Цвіте в травні, плоди достигають у липні — серп­ні. В дикому стані росте в карпатських і прикарпатських лі­сах, на Поліссі, зрідка в Степу, широко культивується в садах.

З лікувальною метою вживають листки і ягоди смороди­ни. Листки настоюють на воді. 1 столову ложку листків на­парюють в 2 з половиною - склянки окропу, настоюють кілька годин і вживають по півсклянки 4—5 разів на день. Водний настій застосовують . . . . .

Ріжки - Claviceps purpurea Tul. (дуже отруйна) 

Утворюються грибом з родини гіпокреєвих (Нуросгеасеае), який уражає зав’язь різних злаків, переважно жита, рідше пшениці, ячменю. Ріж­ки з’являються в стадії спокою (так званий склероцій гриба, що має дуже складний цикл розвитку). Здебільшого ріжки довгасті, тупотригранні, до обох кінців звужені, трохи ви­кривлені, 1—3 см завдовжки (рідше — до 5 см завдовжки) і до 2—3 мм завтовшки, на кожному боці з більш або менш глибокою борозною, зовні матові, чорно-фіолетові, з фіалко­вим відтінком, на зламі звичайно білі. Вони дуже отруйні, тож небезпечно вживати хліб, випечений з борошна з до­мішкою ріжків. Найчастіше ріжки зустрічаються в лісових і лісостепових районах України. В них містяться алкалоїди (ерготамін і ергометрин), ергостерин, різні аміни, амінокис­лоти та інші речовини. Заготовляють ріжки під час жнив.

Коли застосовують? У післяпологовому періоді, щоб при­скорити скорочення матки, при її атонії і як кровоспинний засіб при маткових, легеневих, шлункових і кишкових кро­вотечах.