Соняшник звичайний — Helianthus annuus L.
Однорічна культурно-олійна рослина з родини складноцвітих (Compositae), до 2 м заввишки.
Стебло його пряме, покрите жорсткими волосками, з губчастою серцевиною. Листки чергові, великі, серцевидні, довгочерешкові. покриті жорсткими волос- нами. Суцвіття — великий кошик. Крайові квітки — несправж- ньоязичкові, безплідні, яскраво-жовті; внутрішні — дрібніші, трубчасті, гермафродитні, жовто-коричневі. Цвіте в липні — серпні. Плід — сім’янка. Походить з Мексіки. Культивується по всій території України як цінна олійна, кормова і декоративна рослина.
З лікарською метою використовують крайові квітки і молоді листочки, які збирають у початковий період цвітіння, неушкоджені і без черешків. Сушать на горищі. Також зби рають сухі стебла і головку.
В стеблах і головці є солантова кислота, в листках і крайових квітках багато бетаїну, холіну, каротину, кверцитрину і антоціаніну.
Коли застосовують? При малярії, як спазмолітичний, при бронхіальних спазмах і шлунково-кишкових коліках та апетитний засіб.
Вживають у вигляді настоянки. 1 частину крайових квіток і листків беруть на 5 частин 70% спирту. П’ють 30— 40 крапель (0,5—1 г) 3—4 рази на день на ложці води. Очищує шкіру від висипів і застарілих виразок. Настоянку сухого стебла на горілці (1 частина стебла на 8 частин горілки, настоюють протягом 9 днів) вживають для лікування малярії — по 3 столові ложки натщесерце, протягом 3 днів.
Настій головки застосовують проти ревматичного болю і вушних хвороб. Замість настою можна вживати відвар 20 г головки соняшника у 200 мл води — по 1 столовій ложці, тричі на день.
Соняшникову олію (очищену) вживають при холециститах, холангітах, холангіогепатитах і каменях жовчного міхура, як жовчогінний засіб. Вранці (натщесерце) випивають ]/4 склянки олії і лягають на правий бік. Соняшникову олію вживають також як пом’якшувальний засіб, як основу до мазей, пластирів, розтирань.
В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем