лікарські рослини

Татарник звичайний (будяк-дід) — Оnорогdon acanthium L.

Родина складноцвіті — Compositae

Як виглядає? Дворічна трав’яниста рослина 50—200 см заввишки, з 2—3 колючозубчастими гілками, які йдуть вгору. Вся рослина білувато-павутиняста. Нижні листки при основі звуженоперисто-лопатеві, загострені; верхні — сидячі, цілі, двозубчасті. Суцвіття — кулясті кошики, 2—5 см у попереч­нику, одиночні або по 2—3 на верхівці стебла та його відга­лужень. Всі квітки в кошику трубчасті, двостатеві, віночок яскраво-пурпуровий. Листочки обгортки: нижні — шиловид­ні, колючі; зовнішні — настовбурчені, закінчені міцним жов­тим шпичаком. Рослина на смак гірка, неотруйна. Цвіте у червні — вересні.

Де росте? На пустирях, вигонах, схилах, коло доріг, над кручами, також на полях, по всій території УРСР (рудераль­ний бур’ян).

Що й коли збирають? Квітки й пагони з листками під час цвітіння.

Хвощ польовий — Equisetum arvense L. (отруйний)

Родина хвощові — Equisetaceae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 10—15 см заввишки, з чорнуватими членистими кореневищами (під­земними і надземними), на яких є часто круглі борошнисті бульбочки, немов горішки (печені за смаком нагадують кар­топлю). Стебла двох видів: плодоносні з’являються рано на­весні, вони негалузисті, 10—20 см заввишки, червонувато-білі, соковиті, з великими ніхвами, з 8—9 зубцями на кожному членику стебла, на верхівці вінчає їх овально-циліндричний, спороносний колос; неплідні стебла — жорсткі (багаті на кремнеземову кислоту), розвиваються пізніше, гіллясті, 50 см заввишки, борознисті, членисті і з піхвами, які мають 8—9 чорних зубців з білою смужкою. Гілки їх розміщені кільцями у вузлах стебел, іноді утворюють вторинні дріб­ніші гілочки. Гілки прості, борознисті, з піхвами і з З—1 зубцями, спрямовані догори. Спори з’являються у квітні — травні.

Де росте? По всій території У PCP — на парових полях і кислих грунтах, на луках, коло канав, на берегах рік, на пісках. Найсприятливіше на нирки діє хвощ польовий.

Що й коли збирають? Літні пагони в суху погоду; сушать швидко в тонких шарах, бо чорніють.

Фіалка триколірна (братки триколірні) — Viola tricolor L.

Родина фіалкові — Violaceae

Як виглядає? Одно-, дворічна трав’яниста рослина 5— 45 см заввишки. Стебло просте або галузисте, вкрите корот­кими волосками, лежаче, проте тягнеться вгору. Нижні лист­ки серцеподібно яйцевидні, верхні — ланцетні. По боках листка — два великі перистороздільні прилистки з великою верхньою часткою. Квітки великі, віночок значно більший за чашечку, дві верхні пелюстки віночка темно-фіолетові або сині, нижня і бокові — жовті, при основі вони мають волос­ки. Цвіте з квітня до осені.

Де росте? На сухих луках, у ровах, на лісових галявинах, у прилісках, серед чагарників, на полях (можна сплутати з малолікарською фіалкою польовою — Viola arvensis Murr., у якої верхні пелюстки білі і чашечки більші за віночок) — на більшій частині території УРСР. В Криму не росте.

Що й коли збирають? Усю траву під час цвітіння. Тільки тих, що ростуть дико.

Фіалка запашна — Viola odorata L. (отруйна)

Родина фіалкові — Violaceae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина, низенька, з повзучим кореневищем, з якого виростають підземні і над­земні пагони, що стеляться. Прикореневі листки короткопух- насті, при основі серцевидні, нирковидні або округло-яйце­видні, сидять пучками. Квітки синьо-фіолетові, п’ятипелюст­кові, зі шпоркою, на досить довгих квітконіжках. Цвіте у квітні — травні.

Де росте? На сонячних косогорах, попід тинами, по садах, парках, узліссях — по всій території УРСР, на півдні — знач­но рідше, в гірському Криму — звичайно.

Що й коли збирають? Квітки без чашечок — навесні, всю рослину разом з корінням — влітку.

Коли застосовують? Як сечогінний засіб при каменях ниркових мисок, сечового міхура, при подагрі, ревматизмі (в суміші з лушпинням плодів квасолі, волосом — стовпчи­ками кукурудзи, листками мучниці і бруньками берези). Також вживають при бронхіті, шумі в ушах, запамороченні, серцебитті, атеросклерозі, меланхолії, для полегшення спаз­матичного кашлю при коклюші (дія алкалоїду віоліну, глі­козиду, сапонінів, гіркоти, кислот).

Тирлич жовтий, свічурник, гінзура (підойма) (А) — Gentiana lutea L. 

Тирлич хрещатий (розмай-зілля) (Б) — Gentiana cruciata L.

Родина тирличеві — Gentianaceae

А  Б  Як виглядають? Багаторічні трав’янисті рослини 50— 150 см заввишки, з міцним багатоголовим кореневищем, від якого відходить кілька бокових коренів. На першому році з’являється порожнинне, просте, нерозгалужене стебло. Лист­ки на ньому супротивні, великі, широкоовальні, напівстебло- обгортні, цілі, голі, з 5—7 паралельними жилками. Квітки зібрані пучками по 3—10 у пазухах верхніх приквіткових листків. Віночок золотаво-жовтий, колесовидний, з п’ятьма лінійними гоструватими пелюстками. Цвіте в липні.

Де ростуть? На вапнистих і глинистих полонинах, у за­ростях жерепу — в Карпатах (хребет Чорногора — гори Пет­рос, Піп Іван Мармароський); у лісостеповій і лісовій зо­нах — по сухих схилах, серед чагарників; у горах Криму. У молодих рідких соснових лісах зустрічається тирлич хре­щатий 15—60 см заввишки, з кількома квітконосними стеб­лами, густо вкритими лінійно-ланцетними тупуватими лист­ками, з синіми квітками в пазухах верхніх листків. Цвіте у липні — серпні.

Терен колючий — Prunus spinosa L.

Родина розові — Rosaceae

Як виглядає? Розчепірено-галузистий 1—3 м заввишки кущ з колючими гілками. Молоді гілки пухнасті. Листки довгасто-еліптичні, почергові, квітки білі, п’ятипелюсткові. Плоди — кістянки, кулясті, сині з сизим нальотом, на смак терпкі, достигають у вересні — жовтні. Цвіте у квітні — травні.

Де росте? На схилах, по сухих лісах, чагарниках, на узліс­сі, при дорогах, на межах, у ярах, на сухих крутих берегах річок — у Закарпатті, Карпатах, на Розточчі-Опіллі, в За­хідному Поліссі і Волинському Лісостепу.

Що й коли збирають? Корені і кору — восени, квітки й листки — в травні, ягоди — у вересні — жовтні.

Коли застосовують? Як в’яжучий засіб при проносах (зменшують також позиви) вживають свіжий сік з ягід, по­видло, настоянку на червоному вині чи горілці.

Сухоцвіт болотяний — Gnaphalium uliginosum L.

Родина складноцвіті — Compositae

Як виглядає? Однорічна трав’яниста рослина 10—15 см заввишки. Стебло від основи простерто-гіллясте (кущем), разом з листками шерстисто-сіроповстисте. Листки лінійно- довгасті з однією жилкою. Кошики дрібні, зібрані тісними пучками по 3—10 в клубочки на кінцях гілок, при основі густопухнасті, черепицеподібно обгорнені бурими листочками, квітки жовто-білі. Цвіте протягом, усього літа, найбільш інтенсивно — у серпні.

Де росте? В лісових і північних лісостепових районах на вогких луках, вологих полях, по берегах річок, при канавах, у посівах на низьких місцях (можна сплутати з жабником — Рііадо агуепвіз Ь., кошики якого не мають бурих листочків і розташовані не лише на кінцях стебел, але і в пазухах верх­ніх листочків та утворюють колосовидні суцвіття; напар вживають при проносах, лихоманці).

Що й коли збирають? Усю рослину, під час її інтенсив­ного цвітіння в суху, сонячну погоду.