Тирлич жовтий, свічурник, гінзура (підойма) (А) — Gentiana lutea L.

Тирлич хрещатий (розмай-зілля) (Б) — Gentiana cruciata L.

Родина тирличеві — Gentianaceae

А  Б  Як виглядають? Багаторічні трав’янисті рослини 50— 150 см заввишки, з міцним багатоголовим кореневищем, від якого відходить кілька бокових коренів. На першому році з’являється порожнинне, просте, нерозгалужене стебло. Лист­ки на ньому супротивні, великі, широкоовальні, напівстебло- обгортні, цілі, голі, з 5—7 паралельними жилками. Квітки зібрані пучками по 3—10 у пазухах верхніх приквіткових листків. Віночок золотаво-жовтий, колесовидний, з п’ятьма лінійними гоструватими пелюстками. Цвіте в липні.

Де ростуть? На вапнистих і глинистих полонинах, у за­ростях жерепу — в Карпатах (хребет Чорногора — гори Пет­рос, Піп Іван Мармароський); у лісостеповій і лісовій зо­нах — по сухих схилах, серед чагарників; у горах Криму. У молодих рідких соснових лісах зустрічається тирлич хре­щатий 15—60 см заввишки, з кількома квітконосними стеб­лами, густо вкритими лінійно-ланцетними тупуватими лист­ками, з синіми квітками в пазухах верхніх листків. Цвіте у липні — серпні.

Що й коли збирають? Корені і кореневища жовтого і хре­щатого тирличу — восени. Очищають від землі і дрібних ко­рінців і, розщепивши навпіл, сушать швидко, щоб зберегти цінний гіркий глікозид генціопікрин, алкалоїд генціанін, пек­тини (коли сушать повільно, з бродінням, корені набувають запаху, потрібного для надання смаку й запаху пиву й го­рілкам).

Коли застосовують? Для збудження апетиту й поліпшен­ня діяльності травних органів при ахілії, млявому травленні; відригуванні, здутті, коліках, печії, запорах, відсутності апе­титу; блідій немочі у недостатньо розвинених дівчат (хло­розі), після виснажливих хвороб та при подагрі і артритах, як жовчогінний і протиглисний засіб. Великі дози можуть спричинювати блювання і погіршання діяльності травних органів.

Вживають у вигляді чаю. На 2 склянки холодної води бе­руть 1 чайну ложку кореня тирличу і кип’ятять 10 хвилин. П’ють залежно від потреби, 1—2 склянки, ковтками (при по­дагрі — 3 склянки на день з відповідною дієтою). Дужче діє настоянка на міцному вині, яку п’ють чарками,— 2—3 на день.

При гастриті (катарі шлунка), беруть корені тирличу, траву деревію і траву золототисячника (по 1 чайній ложці кожного), заливають усе 3 склянками холодної води і кип’я­тять 10 хвилин. Весь відвар випивають протягом дня (також при відсутності апетиту, кишкових захворюваннях (запорах) і при блідій немочі у слаборозвинених дівчат (М. А. Носаль). При підвищеній кислотності шлунка із здуттям готують таку настоянку. На 1 л портвейну беруть по 1 столовій ложці кореній тирличу, трави сухоцвіту болотяного, помаранчевих шкірок, кореневища аїру, трави звіробою, листків бобівника, квіток пижма, кореня валеріани і ставлять на вікно на соняч­не світло на 21 день. Потім відціджують і п’ють по 2 столові ложки вранці (натщесерце) й увечері (перед сном). Якщо пити цей настій по 1 чарці перед обідом, минає найстійкіша печія. Можна також вживати корінь тирличу в порошку, тричі на день на кінчику ножа за півгодини до їди, особливо при відсутності апетиту і млявому травленні.

При лікуванні гнійних ран засипають їх порошком з коренів тирличу, змішаних порівну з порошком квіток ро­машки лікарської. При смердючому потінні ніг роблять що­денні ножні ванни (перед сном) у гарячому міцному відварі з суміші дубової кори і кореня тирличу в співвідношенні З : 1 та замість шкарпеток носять онучі з льняного або ко­нопляного полотна.

В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем