лікарські рослини

Чага (чорний березовий гриб, цир)

Чага (чорний березовий гриб, цир) — Inonotus obliquus (Pers.) Pilat.

Чага (чорний березовий гриб, цир) — Inonotus obliquus (Pers.) Pilat.

Родина трутові — Polyporaceae

Як виглядає? Неправильної форми чорні нарости гриба до 50 см завдовжки, вагою до 2 кг, з сильно пористою, потріска­ною поверхнею, зумовлені грибним паразитом, який руйнує живе дерево. На розрізі можна бачити 3 шари: майже чор­ний, темно-коричневий (обидва дуже тверді) і третій (чим ближче до дерева, тим м’якший) — непригожий. Легко сплу­тати цир з губками — трутовиками копитовидної форми з оксамитистою поверхнею.

Де росте? На дорослих березах, вільхах, осиках, в’язах, горобинах — на місці, де дерево дістало механічне пошко­дження або було вражене морозом чи сонцем.

Що й коли збирають? Нарости, протягом усього року (найкраще з осені до весни) з беріз. Сушать при темпера­турі 50°.

Цмин пісковий (безсмертник польовий)

Цмин пісковий (безсмертник польовий) — Неlісhrуsum агеnаrium (L.) D. С.

Цмин пісковий (безсмертник польовий) — Неlісhrуsum агеnаrium (L.) D. С.

Родина складноцвіті — Compositae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 15—30 см заввишки. Кореневище просте, піднімається вгору; з нього виростає одне або й кілька стебел (плодоносить лише одне), шерстисто-повстистих від волосків, які густо покривають усю рослину, рятуючи її від загибелі у випадку засухи. Лист­ки прикореневі довгасто-обернено-яйцевидні, тупуваті, верх­ні ж — лінійно-ланцетні, гострі. Кошики цитриново-жовті, іноді оранжеві, трапляються і цеглястого кольору. їх легко сплутати з білим цмином (Апіеппагіа сііоіса Ь.), котячими лапками дводомними — сильно жовчогінним і кровоспинним засобом, сильнішим за адреналін і хлористий кальцій. Цвіте у червні — серпні.

Де росте? Переважно на піщаних грунтах, на сухих лісо­вих галявинах, перелісках, горбах, на межах і перелогах, піщаних і кам’янистих схилах -1- по всій території УРСР, крім високогір’я Криму і Карпат.

Що й коли збирають? Суцвіття — кошики з частиною стебла 1—2 см завдовжки, перед початком цвітіння, коли кошики ще не розкрились. Сушать довго, бо рослина легко запріває і псується.

Цикорій дикий (петрові батоги)

Цикорій дикий (петрові батоги) — Cichorium intybus L.

Цикорій дикий (петрові батоги) — Cichorium intybus L.

Родина складноцвіті — Compositae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 30—150 см заввишки, із стовщеним веретеновидним кореневищем і з га­лузистим стеблом з розчепіреними гілками. Прикореневі листки виїмчасто-перистороздільні; стеблові листки ланцетні, гострозубчасті, стеблообгортні, чергові верхівкові — цілокраї. Кошики сидячі, одиночні або по 2—3. Квітки блакитні, рідко білі, ще рідше — рожеві. Цвіте у червні — вересні.

Де росте? По краях доріг, коло канав, на межах, по схи­лах — по всій території УРСР.

Що й коли збирають? Листки й квітки — під час цвітін­ня, корені — восени або навесні.

Цибуля ведмежа

Цибуля ведмежа — Allium ursinum L.

Цибуля ведмежа — Allium ursinum L.

Родина лілійні — Liliaceae

Як виглядає цибуля ведмежа? Багаторічна рослина 15— ЗО см заввишки, з різким характерним запахом леткої олії — аліцину. Стебло знизу обкутане гладенькими фіолетовими піхвами листків. Листків 2—3, їхня гладенька пластинка — ланцетна або еліптична, 10—20 см завдовжки й 2—3 см завширшки, з коротким черешком. Суцвіття — кулястий до­сить рясний багатоквітковий зонтик. Листки оцвітини біло- зелені, іноді рожеві. Цвіте у червні — липні.

Де росте? В тінистих, вогких листяних лісах, біля струм­ків, по низинних місцях. Поширена в Карпатах, спорадич­но на Поліссі, в Лісостепу й у північно-східній частині Сте­пу (Сумська область, Охтирка; околиці Харкова, Люботина, Змієва).

Що й коли збирають? Листки — в травні, головки — во­сени.

Хрін звичайний

Хрін звичайний — Armoracia rusticana (Lam.) Gaertn.

Хрін звичайний — Armoracia rusticana (Lam.) Gaertn.

Родина хрестоцвіті — Cruciferae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 50—120 см заввишки. Листки хрону великі, прикореневі, довгочерешкові, довгасто-овальні, дещо серцевидні, по краях зубчасті. Квітки дрібні, білі, чотирипелюсткові. Плоди — стручки, які рідко коли у нас достигають. Розмножується коренями. Цвіте у червні — липні.

Де росте? На городах. У дикому стані поширений по мокрих луках, біля струмків. Цінний бактерицидний засіб;

Що й коли збирають? Корені викопують восени (вере­сень — жовтень), промивають їх і зберігають як інші коре­неплоди.

Чай китайський

Чай китайський — Thea sinensis L.Чай китайський — Thea sinensis L.

Вічнозелений кущ з родини чайних (Theaceae), 60—100 см заввишки. Листки продовгувато-яйцевидні, шкірясті, з зубчиками. Квіти білі, запашні. Цвіте з серпня до пізньої осені. Листки збирають від травня по вересень. У них містяться алкалоїд кофеїн (2—5%), дубильні речовини, катехіни, ферменти, вітаміни, особливо вітамін Р. Культивують на Закарпатті (урочище «Червона гора», неподалік від Мукачева).

Танін чаю поглинає радіоактивний стронцій-90, поки він не проник у кістковий мозок.

Коли застосовують? Як засіб сечогінний, збудний і тоні­зуючий. Зменшує головний біль, підвищує кров’яний тиск, зменшує розумову і фізичну втому.

Хрестовий корінь бенедиктинський (вовчець кучерявий)

Хрестовий корінь бенедиктинський (вовчець кучерявий) — Cnicus benedictus L.

Хрестовий корінь бенедиктинський (вовчець кучерявий) — Cnicus benedictus L.

Родина складноцвіті — Compositae

Як виглядає? Однорічна рослина, павутинясто-волохата, з неприємним запахом, 20—70 см заввишки. Стебло її не­виразно п’ятигранне з полеглими гілками. Прикореневі листки близько 20 см завдовжки, перистороздільні або зуб­часто-лопатеві, липкі, верхні поступово зменшуються, під суцвіттям — павутинясті. Крайові квітки в кошику неплідні, кошики світло-жовті, до 2 см у діаметрі. Обгортка з жовту­ватих колючих листочків: шкірястих на верхівці з перистою колючкою і внутрішніх — плівчастих. Спільне квітколоже щетинисте. Цвіте у червні — липні.

Де росте? Розводять у садах; іноді рослина дичавіє і тоді росте по сухих схилах і при дорогах, інколи на ріллі. Похо­дить з південної Європи.

Що й коли збирають? Верхівки гілок, під час або неза­довго до цвітіння; восени викопують сильно запашний, гір­ко-терпкий корінь.

Сторінки